Те, що підозрювана змінила свої показання після отримання доступу до правової допомоги, свідчило про сумнівність її добровільної відмови від адвоката на початку допиту. А це в сукупності з відсутністю подальшої оцінки такої відмови правоохоронними органами склало порушення конвенційних гарантій.

Європейський суд з прав людини прийняв рішення у справі «Акдаг проти Туреччини» (заява №75460/10), передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Після затримання і тривалого допиту Хамдіє Акдаг зізналася, що була членом забороненої в Туреччині Робочої партії Курдистану. Вона дала докладні свідчення про свою участь в незаконній організації. У протоколі допиту стояла позначка про те, що жінка відмовилася від свого права на присутність захисника.

Пізніше, коли підозрювана отримала можливість проконсультуватися з адвокатом, вона відмовилася від своїх первинних свідчень. Акдаг також заявляла в суді, що в поліцейській дільниці її били по голові, погрожували зґвалтувати і вбити. Саме тому вона змушена була підписати свідчення.

Проте, суд заснував своє рішення на свідченнях Акдаг і визнав її винною, засудивши до тюремного ув’язнення. Суд засновував своє рішення на свідченнях підозрюваної, даних у поліції. Оскарження вироку не мало успіху.

Тоді Акдаг звернулася із заявою до Європейського суду з прав людини. Скаргу заявниці про застосування погроз і сили в Страсбурзі відхилили через брак доказів. А ось в частині участі адвоката ЄСПЛ поставив під сумнів достовірність її відмови від захисника, адже отримавши доступ до адвоката, вона відмовилася від своїх свідчень. При цьому національними судами не були проаналізовані ні законність відмови від адвоката, ні свідчення, які були дані в поліцейській дільниці без присутності захисника. Така відсутність перевірки не могла бути компенсована будь-якими іншими гарантіями, і загальна справедливість розгляду справи, таким чином, була скомпрометована.

З урахуванням обставин справи ЄСПЛ постановив, що мало місце порушення п.1 та п/п. «c» п.3 ст.6 (право на справедливий суд/доступ до адвоката) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.  Але в частині справедливої сатисфакції суд вирішив, що саме визнання порушення вже компенсувало завдану моральну шкоду.

Джерело