Попри те, що під час процесу усиновлення дід не виявляв намірів підтримувати контакти з рідною онукою, коли виник спір щодо цього питання, суд мав розглянути право діда на підтримку контакту, але не зробив цього.

На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у справі «Богоносови проти Росії» (заява № 38201/16), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Віра та Георгій Богоносови, які розлучилися, але продовжували жити разом, мешкали разом із своєю дочкою та онукою. Після смерті дочки онука проживала з бабою та дідом, але інша подружня пара допомагала заявникам доглядати за дитиною і, в кінцевому підсумку, пройшовши усі необхідні процедурні формальності, їм дозволили усиновити дівчинку.

Коли в діда виникли проблеми зі спілкуванням з онукою, він оскаржив рішення про усиновлення, але безуспішно. Суд виходив з того, що закон не вимагав аби такі родичі як бабусі й дідусі були повідомлені або залучені в процес усиновлення. З іншого боку,  відповідно до Сімейного кодексу РФ вони мали право підтримувати контакти з дитиною і могли клопотати про ухвалення постанови суду, якщо усиновителі перешкоджали такому контакту. Але коли Г.Богоносов подав відповідну, суд припинив провадження. Він постановив, що в початковому процесі усиновлення не було вказано, що він має продовжувати мати сімейні зв’язки з дитиною і тому він не мав права вимагати від прийомних батьків дозволяти контакт.

Посилаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Віра та Георгій Богоносови поскражилися до ЄСПЛ на порушення їхнього права підтримувати контакти зі своєю онукою після її усиновлення. Вони також скаржилися відповідно до статті 13 (право на ефективний засіб судового захисту) на відсутність засобу судового захисту щодо цього порушення.

Невдовзі Віра померла, то ж суд у Страсбурзі вирішив розглядати лише заяву її колишнього чоловіка. ЄСПЛ встановив, що останній мав сімейні зв’язки зі своєю онукою в значенні статті 8 і припускаючи, що національне законодавство про збереження або розрив зв’язків між прийомною дитиною і його або її справжньою сім’єю було досить чітким, суд повинен був розглянути право Г.Богоносова на підтримку контакту під час розгляду його апеляції на усиновлення, але він не зробив цього.

Коли ж провадження щодо усиновлення було відновлене, суд тлумачив та застосував закон у такий спосіб, який викликав повне виключення заявника з життя його онуки після її усиновлення навіть незважаючи на те, що перед судом постало питання про контакт після усиновлення. Таким чином, нездатність суду розглянути питання про зв’язки Г.Богоносова зі своєю окукою спричинила порушення права на повагу до сімейного життя.

З огляду на висновки щодо статті 8, у ЄСПЛ не стали розглядати скаргу відповідно до статті 13 та призначили справедливу сатисфакцію у розмірі 5 тис. євро.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Богоносови проти Росії» (заява № 38201/16) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело