Відмова національних органів влади розпочинати кримінальне розслідування у справі про передбачуване жорстоке поводження вказувала на недолік держави в дотриманні його обов’язку провести ефективне розслідування, як це викладено в ст. 3 (заборона катування) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Утвенко та Борисов проти Росії» (заява № 45767/09). Відповідний прес реліз оприлюднено на офіційному сайті ЄСПЛ, передає інформаційний ресурс «ECHR: Ukrainian Aspect».

Володимира Утвенка було заарештовано та обвинувачено у підбурюванні та пособництві в убивстві заступника прокурора міської прокуратури, яке сталося дев’ять років тому. Запобіжний захід подовжувався кілька разів.

Одного разу підозрюваного побили співкамерники, як він стверджував, на виконання наказу поліції з метою примусу його зізнатися. Незабаром після цього він склав документ про визнання своєї провини у замовленні вбивства. Згодом адвокат подав скаргу до прокурора щодо жорстокого поводження. Але створена для розслідування комісія відмовилася відкрити кримінальну справу, оскільки слідчий вважав, що не було достатніх доказів. Пан Утвенко оскаржив це рішення в суді, але суд став на бік правоохоронців. Також Утвенко подав скаргу до обласної дисциплінарної комісії колегії адвокатів, де оскаржив призначення для того допиту захисника, участь якого носила формальний характер. І згодом дисциплінарна комісія визнала адвоката винним та застосувала дисциплінарне покарання у вигляді виключення з колегії.

Олег Борисов був засуджений в контексті іншої справи та відбував покарання у виправній колонії. Але йому також було пред’явлено підозру у вбивстві заступника прокурора міської прокуратури. Як стверджував Борисов, він також зазнав різних форм жорстокого поводження від своїх співкамерників, після чого написав заяву із зізнанням, у якій визнав убивство як частину діяльності організованої банди.

У підсумку обласний суд засудив Утвенка до 18 років ув’язнення, а Борисова – до 25 років ув’язнення. Верховний суд підтвердив це рішення.

Посилаючись на статтю 3 (заборона нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження) Конвенції, Утвенко та Борисов звернулися до ЄСПЛ, де, зокрема стверджували, що постраждали від жорстокого поводження своїх співкамерників, які діяли під контролем державних посадових осіб для того, щоб змусити їх зізнатись у злочинах. Вони скаржилися на відсутність розслідування.

Суд у Страсбурзі зазначив, що твердження про жорстоке поводження, заявлені національним органам влади, були достатньо конкретними і докладними для того, щоб складати «небезпідставну скаргу», стосовно якої можливо було провести ефективне розслідування. Їх скарги були розглянуті національними органами влади в рамках попередніх перевірок на основі КПК, але не призвели до початку кримінального розслідування.

У ЄСПЛ нагадали, що відмова національних органів влади відкрити кримінальне розслідування вказувала на невиконання державою процесуального зобов’язання щодо забезпечення ефективного розслідування, як це передбачено у статті 3 Конвенції. Інформація, зібрана в рамках «попередньої перевірки», не включала гарантії, притаманні ефективному кримінальному розслідуванню, наприклад, кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення або відмову надавати свідчення. Отже, відсутність ефективного розслідування тверджень заявників про жорстоке поводження складала порушення процесуального аспекту статті 3.

Цікаво, що ухвалюючи таке рішення Євросуд врахував те, що Утвенко не надав медичних доказів на підтримку його тверджень про жорстоке поводження.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Утвенко та Борисов проти Росії» (заява № 45767/09) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело