Видання: «Закон і Бізнес»
Номер видання: № 1 (1403)
Автор: Ксенія Таламанчук 

Напередодні Нового року політики та деякі судді Верховного Суду розповідали про досягнення судової реформи, позитивний ефект прийняття нових кодексів. Про зворотний бік кваліфікаційного оцінювання, проблеми інституту медіації в умовах неналежного законодавства та протести адвокатів розповів голова Господарського суду Одеської області Володимир ПЕТРОВ.

 «Ми звикли оцінювати, запитувати у сторін пояснення та докази. В цьому році пояснення та докази довелося надавати самим»

— Володимире Степановичу, минув 2018 рік, який був неоднозначним та важким не лише для країни, але і для суддів. Чим він вам запам’ятався?

— 2018-ий був дуже складним. Вперше за багато років було проведено масштабну судову реформу, під час якої судді опинилися по інший бік барикад. Судді проходили кваліфікаційне оцінювання, і це було дуже відповідально і незвично одночасно. Ми звикли оцінювати, запитувати у сторін пояснення та докази, аналізувати та здійснювати судочинство. В цьому році пояснення та докази довелося надавати самим.

Багато хто був до цього не готовий, але бажання працювати творить дива. Тож судді дуже ретельно і відповідально готувалися. Однак були і нарікання.

— Судді часто скаржаться на сам факт проведення оцінювання. Вважаєте це зайвим?

— Насправді — ні. Проходження кваліфікаційного оцінювання дуже багато дало суддям. Однак у будь-якого явища, як і у медалі, завжди є дві сторони.

Екзамени та атестація — це стрес. Не лише для суддів. Певно, найскладнішим було нерозуміння, до чого саме готуватись. Ми аналізували досвід колег: одні проходили оцінювання швидко і без зайвих питань, інші — довго та складно. Звичайно, це бентежило суддівське середовище і давало приводи для різних думок. Проте ті, хто готувався, пройшли.

Завжди є людський фактор, у всіх є сім’ї, діти, ніхто не звільняв від роботи. В таких умовах готуватися було складно, і я можу запевнити, що в цьому році суддівські сім’ї були обділені увагою та турботою.

Але підготовка та проходження кваліфікаційного оцінювання дуже багато дала і суддям, і суспільству. Ми були змушені згадати багато матеріалу, щось вивчити та гідно пройти це випробування. Коли два роки тому захищав кандидатську дисертацію, то нервував набагато менше. Додало клопоту і запровадження нових процесуальних правил.

«Демократія — це не вседозволеність»

— Як змінилася робота суду після набуття чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу? Чи вдалося досягти однієї з анонсованих цілей — розвантаження суддів?

— Прийняття нового ГПК позначилося на нашій роботі, оскільки процес судочинства був кардинально змінений. А от навантаження на суддів і досі дуже велике. Проте велику роль у цьому відіграло одночасне запровадження нових правил та пертурбації з кваліфікацією.

Так, зі строками розгляду в господарських судах завжди був порядок. Після прийняття нового кодексу строки збільшилися. І це дуже добре. Суддя повинен мати достатньо часу не лише для ґрунтовного розгляду справи, але і для написання рішення, як вимагає законодавство. Не треба применшувати роботу судді: вона завжди творча, ми повинні мати час для прийняття виважених рішень.

Однак тепер істотно змінилися вимоги до сторін процесу, і не всі радо вітали ці зміни. Так, сторони мають відразу подавати всі наявні докази, бути більш дисциплінованими, що викликає нарікання у багатьох адвокатів. І ті процесуальні диверсії, до яких вони звикли, тепер не працюють.

Ні для кого не секрет, що адвокати, розуміючи, що справа програшна, затягували її розгляд. Зокрема, подавали скарги з надуманих приводів. Нарешті ця ганебна практика припинена виваженою позицією Верховного Суду, який своїми рішеннями дав зрозуміти, чого коштуватиме стороні зловживання процесуальними правами. І це дуже добре, рано чи пізно ми мали до цього прийти. Бо демократія — це не вседозволеність.

Необхідно також розуміти, що судові справи стають все складнішими. Постійний розвиток економічних відносин уносить свої корективи, з’являються нові суспільні інститути, про які 10 років тому ми навіть не думали. Інколи суддя змушений вирішувати спори, які фактично не мають належного законодавчого врегулювання. Все це покладає на нас додаткову відповідальність. Адже від справедливості прийнятих суддею рішень залежить не лише довіра до конкретного судді або системи в цілому. Від наших рішень залежить розвиток економічних відносин та заможність суспільства.

«Справедливість іноді повинна бути над формальною наявністю псевдодоказів»

— Із прийняттям нового ГПК суддя фактично усувається від активної участі в справі, зокрема позбавляється певних процесуальних можливостей. Чи не призведе це до погіршення судочинства?

— Це історія про докази. Навіть за старим процесуальним кодексом обов’язок доказування було покладено на учасників процесу. Зараз ці вимоги стали більш регламентованими. Однак суддя не позбавлений права перевірити надані докази, наприклад, коли одна сторона подала документи, які викликають обґрунтовані сумніви в їх достовірності, а іншої сторони немає. За таких обставин суддя має право все перевірити.

— Деякі адвокати скаржаться, що судді бояться приймати рішення у складних справах, зокрема тих, які стосуються захисту інтелектуальної власності. Чи так це? Як приймаються рішення за наявності двох різних результатів експертиз?

— По-перше, судді, особливо ті, хто пройшов кваліфікаційне оцінювання, не повинні нічого боятися. Ми довели свої професійні навички і доброчесність. Що ж стосується скарг адвокатів — це та сама історія про докази. Ми повинні розуміти, які вимоги до них ставляться саме в господарському процесі.

Так, відповідно до гл.V ГПК докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми, і суддя під час розгляду справи це обов’язково перевіряє. Не всі адвокати добре вивчили «буквар» та розуміють, які докази є допустимими з точки зору господарського процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наприклад, факт укладання договору перевезення залізничним транспортом може бути підтверджений лише залізничною накладною, і про це чітко вказано в законі. Скільки адвокат не намагався б подати інші докази — вони не будуть допустимими.

Так само з експертизою. Якщо суддя бачить суперечливі висновки, він має право призначити судову експертизу. Проте з поведінки адвокатів під час розгляду справи стають зрозумілими фактичні обставини справи. Питання в тому, що новий ГПК установив більш жорсткі вимоги до сторін, отже, деякі адвокати протестують проти букви закону. Процесуальні диверсії, які давали змогу на роки затягувати розгляд справи, тепер припинено. А судитися по совісті та справедливо ще не всі звикли.

— Однак іноді в справі наявні різні докази однакової сили. Наприклад, одна сторона подає висновки експертизи, а інша — запрошує експерта для пояснень. Як тоді вчиняти?

— Судді, особливо досвідчені, добре розуміються на економічних відносинах, добре знають «буквар», тобто ГПК. Усі докази завжди оцінюються в сукупності, а судити треба по совісті та справедливо.

В роботі судді є маленькі досягнення. Іноді приймаєш рішення в складній справі й чуєш «дякую». Запитуєш в сторони, за що, адже рішення не на її користь. А людина говорить, що воно справедливе. Ось це важливо. Адже всі судді здатні розібратися у фактичних обставинах справи. Приймаючи рішення, ми захищаємо сторони та регулюємо економічні відносини. Не треба про це забувати. Справедливість іноді повинна бути над формальною наявністю псевдодоказів.

«Судді завжди намагалися примирити сторони, адже розуміють, що поганий мир кращий від доброї війни»

— Як часто вам доводилося виступати в ролі арбітра для сторін? Цей затребуваний інститут існує лише як засіб затягування спорів? Чи є у вашому суді «штатний» арбітр?

— Введення інституту врегулювання спору за участю судді є однією з найбільш революційних новел ГПК. Досі суддя був обмежений у можливості непроцесуального спілкування зі сторонами. Однак і до запровадження згаданих норм судді намагалися примирити сторони та прийняти виважене і розумне рішення.

Що ж стосується статистики, то до Господарського суду Одеської області за період з 15 грудня 2017 до 16 листопада 2018 року надійшло 34 заяви про врегулювання спору за участю судді. Результатом розгляду 15 заяв стало винесення ухвал про врегулювання спору за участю судді. З них урегульовано було дві, одна — шляхом укладання мирової угоди, інша — через подання заяви про залишення позову без розгляду.

У 10 справах суд відмовив у вирішенні спору за такою процедурою, ще в 10 спір не було врегульовано через закінчення строків. Інша сторона підтримала такий спосіб урегулювання конфлікту лише у 13 справах, а дві заяви зараз перебувають на етапі розгляду.

На практиці цей революційний інститут показав свої вади. Однією з них є можливість недобросовісного використання його сторонами з метою затягування розгляду справи.

Штатного арбітра у нас немає, це не передбачено Господарським процесуальним кодексом, однак запровадження такої концепції може вирішити низку складних питань. Зокрема, такими справами будуть займатися судді, які мають бажання та хист, відповідну роботу можна буде врахувати під час визначення навантаження судді, також вони матимуть змогу проходити необхідне навчання та підвищувати кваліфікацію. До речі, саме така практика має місце у Канаді, в провінції Квебек. Суддями-медіаторами є лише ті, хто пройшов навчання в рамках програми судової медіації.

— У лютому 2018 року в Господарському суді Одеської області було відкрито кабінет медіації. Чи не вкрилася дорога до нього пилом?

— Рік тому в Одесі був запроваджений проект Української академії медіації «Підвищення поінформованості суддів та адвокатів щодо медіації та обізнаності громадян про медіацію для покращення доступу до правосуддя та підвищення ефективності судової влади». Наприкінці листопада відбувся підсумковий круглий стіл, під час якого ми підбили підсумки проекту.

Слід зазначити, що в Одесі було відкрито два кабінети медіації — у приміщеннях Південно-Західного апеляційного господарського суду та Київського районного суду м.Одеси.

За час роботи першого з них його відвідали 237 осіб, повторно звернулися 67, проведено 9 медіацій, заповнено 108 анкет. Загалом обидва кабінети відвідали 389 осіб, 140 — звернулися повторно, проведено 19 медіацій та заповнено 157 анкет. Це свідчить про те, що послуга медіації має попит як серед громадян, так і серед правників. Хочеться зазначити, що кількість візитів істотно зросла, коли проект добігав кінця. Певно, спрацювало «сарафанне радіо», яке повідомило про можливості використання нової послуги, до того ж безкоштовно.

Відсутність профільного законодавства, необізнаність суб’єктів господарювання щодо дієвості процедури призводить до її невеликої затребуваності порівняно із судовими спорами. Однак у разі запровадження законодавчих змін та правового забезпечення діяльності професійних медіаторів побачимо і дієвість, і великий попит на ці послуги.

Зараз цим займаються судді, бо ми розуміємо, що поганий мир кращий від доброї війни, а довгі судові баталії шкодять економіці. Тож змушені докладати багато зусиль для досягнення миру. Дієвий інститут медіації істотно полегшив би життя багатьом суддям.

«Порадьте суддям, які скаржаться на депресію, займатися фізичними вправами»

— Чи не виснажує така самовідданість роботі? Досить часто чуємо скарги не лише на завантаженість, але і на втому та депресію у суддів?

— Ті судді, котрі скаржаться, просто не хочуть працювати. За всі роки суддівства не було тижня, щоб я не вийшов на роботу в один з вихідних. Суддя — така сама людина, як і будь-хто. Ми багато часу проводимо на роботі, тому нам потрібен активний відпочинок. Порадьте тим суддям, які скаржаться, займатися фізичними вправами, їздити на велосипеді, бігати або хоча б ходити пару кілометрів кожного дня. Немає натхнення займатися фізкультурою — зробіть щось корисне: перекопайте город,наколіть дрова. Це дуже допомагає, я на минулому тижні колов. Ніякої депресії і лише позитивні емоції.

Ми не повинні втрачати у собі людину, ось що важливо. Думаю, що деяким молодим суддям цього не вистачає. Зараз молодь — надто сфокусована на матеріальних цінностях, однак це не головне у житті. Я багато років викладав в Національному університеті «Одеська юридична академія», бачив, як змінюються цінності у студентів.

Знаєте, чому я щиро радію? Коли бачу закоханих молодят із палаючими очима, а іноді дивишся — а в очах виключно шлюбний контракт. І якщо людина так створює сім’ю, то який з неї вийде суддя? В цьому — основна причина, а не в небажанні працювати.

«Свідоцтво адвоката не говорить про високу кваліфікацію»

— Яка ваша оцінка місцевих правників у контексті запровадження адвокатської монополії? Чи виправдана участь адвоката у справі, якщо на підприємстві є свій юрист?

— Ми кілька років спостерігаємо, як відбуваються зміни. Представництво виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції запроваджене з 1 січня 2017 року. В судах апеляційної інстанції — з 1 січня 2018-го, а в судах першої інстанції з 1 січня 2019-го. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами та адвокатами почнеться з 1 січня 2020 року.

Запроваджені зміни мають адекватну та розумну мету — підвищення якості послуг, наданих представниками юридичних професій. Однак свідоцтво адвоката не говорить про високу кваліфікацію. Іноді юристи, які здійснюють представництво державних органів, у кілька разів професійніші за адвокатів. Так само, наприклад, і з юристами, які працюють на «Укрзалізниці». Вони мають вузьку спеціалізацію, але є справжніми професіоналами. Чому держава повинна позбутися цих висококваліфікованих спеціалістів та заплатити кошти людині з формальним статусом?

Ми повинні розуміти, що ст.56 ГПК чітко передбачено самопредставництво юридичної особи. Тобто юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення або через представника.

Вбачається можливість унесення власником юридичної особи змін до статутних документів, а саме — запровадження положень про окремий виконавчий орган, що матиме повноваження представляти цю юридичну особу перед державними органами та в суді. Або ж передбачити такі повноваження для виконавчого органу підприємства.

— З яким настроєм починаєте новий рік? Чого очікуєте і що хотіли б побажати колегам?

— Нині триває процес реорганізації місцевих загальних судів, ми очікуємо змін. Щодо п’яти суддів Господарського суду Одеської області Вища кваліфікаційна комісія суддів оголосила перерву. Маємо надію тільки на краще, що всі успішно пройдуть кваліфоцінювання та будуть призначені на посади.

Відновлення авторитету і довіри до судової влади та здійснення ефективного правосуддя задля забезпечення прав, свобод та інтересів громадян — ось головна мета, яка ставилася перед реалізацією судової реформи. Проблема кадрового голоду в українських судах буде вирішена, тож у громадян не буде труднощів із доступом до правосуддя. Сподіваємося, що всі ці ключові завдання втіляться у життя.

Також хотілося б привітати всіх зі святами — Новим роком та Різдвом! Нехай цей рік буде успішним та щедрим на добрі справи й здобутки. Тепла та затишку у ваших оселях, миру та злагоди в родинах. Бажаю, щоб у вашому житті панували любов та гармонія, а в душах не згасав вогонь надії! Міцного вам здоров’я, достатку, благополуччя!  

© Закон і Бізнес