Психічні страждання через викрадення та вбивство родича, а також непроведення належного розслідування злочину може розцінюватися як порушення статті 3 (Заборона катування) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Аліханови проти Росії (№ 17054/06), передає інформаційний ресурс «ECHR.Ukrainian Aspect».

Амірхан Аліханов був викрадений на поліцейському контрольно-пропускному пункті і згодом убитий.

Згідно з наявною у справі інформацію, наближаючись до КПП, Амірхан зателефонував своєму братові для того, щоб повідомити, що він був на своєму шляху. Проте він так і не прийшов. Водночас, брат отримав дзвінок того ж вечора з вимогою виплати викупу. Про це брат повідомив правоохоронцям наступного дня. Також брат пішов до КПП і співробітники поліції повідомили, що пана Аліханова зупинили офіцери органу боротьби з організованою злочинністю Дагестану, змусили його сісти в  один з їх транспортних засобів і відвезли в напрямку Махачкали, столиці Дагестану.

Органи прокуратури незабаром розпочали розслідування, в рамках якого були допитані родичи та співробітники дорожньої поліції. Останні стверджували, що їм не було нічого відомо про це питання.

Тим часом сім’я дізналася про виявлення шести тіл у лісі в Чеченській республіці, яких, як стверджується, розстріляли федеральні сили під час спецоперації. Родичи поїхали туди і їм повернули одяг, який належав зниклому та який вони згодом передали органам влади. Проте звіт судово-медичної експертизи був непереконливим, оскільки на одязі не було достатньо ДНК. Сім’я подала запит до органів влади про ексгумацію тіл для огляд трупу після розтину, але не отримала відповіді.  Розслідування було призупинене і відновлене в ряді випадків і зараз все ще триває без визначення відповідальних осіб.

Тоді батьки та дружина загиблого звернулися до ЄСПЛ з приводу порушення низки статей Конвенції. Зокрема вони стверджували про те, що правоохоронні органи викрали та вбили їх родича, а також те, що розслідування органами влади їх заяв було неефективним (ст.ст. 2, 5). Також, посилаючись на ст.3, вони стверджували, що зазнали глибоких психічних страждань не лише у зв’язку з викраденням і вбивством близької людини, але також через непроведення владою належного розслідування. Наприкінці, вони стверджували, що не мали ефективних засобів судового захисту на національному рівні відповідно до ст. 13 Конвенції.

Позиція уряду РФ у цій справі грунтувалася на тому, що слідчі не знайшли доказів, які підтверджують, що співробітники правоохоронних органів були залучені в викрадення та передбачувану смерть родича заявників і, у будь-якому випадку, його тіло ніколи не було знайдене.

Втім, суд у Страсбурзі констатував порушення за всіма заявленими статтями Конвенції та призначив кожному із трьох заявників справедливу сатисфакцію у розмірі 20 тис. євро.

З текстом прес-релізу рішення у справі «Аліханови проти Росії» (№ 17054/06)  у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Джерело