Видання: Юридична Газета 

Номер видання:29 березня 2018 року
Автор: Тетяна Суярко член Ради суддів України, суддя Господарського суду Харківської області, к.ю.н.

Далі? Далі – суддівській професії бути. Адже бути конфліктам, які ми хоча і сприймаємо зі знаком мінусу, але маємо віддати їм належне як рушійній силі розвитку. А отже, бути також арбітрам, які покликані допомагати у вирішенні цих конфліктів. Їх можуть називати по-різному, може змінюватися функціональне наповнення, можуть змінюватися механізми та інструментарій, проте сутність – вічна. Принаймні у сьогоднішній парадигмі.

Якщо говорити не про умовне вічне, а про близьке майбутнє суддівської професії, мабуть, перше, що спаде всім на думку (і я не виняток) – це глобальна діджиталізація, електронний суд. Адже сфера судівництва не може залишатися консервативною у світі, що стрімко змінюється – світі штучного інтелекту, нейронних мереж та стартапів.

При цьому я впевнена, що професія судді залишиться переважно «людською». Люди навряд чи довірять штучному інтелекту вирішувати свої долі. Звичайно, це буде доти, доки людський інтелект керуватиме штучним.

Водночас технології дозволять позбавити суддів значного навантаження, звільнивши від розгляду тих справ, які не потребують роботи душі, застосування емоційного інтелекту людини. Беззаперечно, ІТ-грамотність стане базовою навичкою для суддівської професії. Власне, як і для будь-якої іншої. Весь процес судочинства буде пронизаний людино-центристською філософією. Верховенство права з ідеї та принципу перетвориться на звичайний і звичний підхід до вирішення будь-якого питання, наповниться справжнім змістом, зрозумілим навіть для дітей. Це стане наслідком зовсім не відповідного рівня свідомості. Спрацює найсильніший інстинкт – інстинкт самозбереження.

Така філософія повністю змінить топографію справ, що розглядаються судами. Найчисельнішими будуть спори, пов'язані із захистом екологічної безпеки та здоров'я людей. Людство розмірковуватиме над тим, чи саме людина є вінцем творіння?

Людино-центристська філософія зробить судочинство більш гнучким, орієнтованим не скільки на дотримання букви закону, стільки на задоволення інтересів сторін, які звернулися до суду. Можливо, щоб виконати таку роль, суддя повинен буде мати психологічні знання, або ж звичайною буде участь психологів у розгляді справ.

Комунікації для судової влади будуть означати та значити навіть більше, ніж це відбувається сьогодні. Віртуальний світ стрімко заміщатиме собою реальні стосунки. Причинами виникнення багатьох конфліктів стануть саме складнощі у комунікації як звичайне явище інформаційного суспільства. Суд майбутнього «отримає» самостійну роль комунікатора, певною мірою посередника між сторонами у справі.

Однак це лише декілька штрихів до картини майбутнього суду. Завтрашній день, найближче майбутнє суддівської професії – це, передусім, зміцнення авторитету суддівської професії. Відбудеться це у зв'язку з реформами в судовій владі. Визначальний вплив чинитиме забезпечення всіма державними механізмами відповідальності за приниження авторитету правосуддя, формування поваги до суду одночасно зі зростанням правової культури та правосвідомості громадян. Не останню роль зіграє рівень освіченості суддів та високий соціальний статус судді. Сподіваюся і докладатиму максимум зусиль, щоб внаслідок реформ ні судді, ні будь-хто інший з громадян України не перетвориться у «гвинтик» великого державного механізму.

У найближчому майбутньому суспільство продовжить шукати шляхи розв'язання найяскравішого парадокса суддівської сучасності: суддя має бути таким, як і кожен член суспільства, рівним з кожним, такою ж людиною та одночасно «надлюдиною», позбавленою будь-яких притаманних людині слабкостей. На мою думку, цей шлях може пролягати через розуміння сутності суддівської професії та значення суду як інституції в суспільстві. Розумінню завжди передує елементарна обізнаність. Тому вважаю активну зовнішню комунікаційну політику судової влади правильним рішенням.

Однак поряд із зовнішніми комунікаціями суддівська професія потребує налагодження внутрішніх комунікацій, метою яких є відстоювання незалежності судової влади.