Новообраний очільник Верховного Суду Станіслав Кравченко є досвідченим менеджером, який обіймає керівні посади в судах із 2014 року. Обрання його на посаду Голови Верховного Суду підтримала переважна більшість суддів ВС. В інтерв’ю «Юридичній практиці» Станіслав Кравченко оцінює виклики, що постали перед судовою владою через повномасштабне вторгнення рф, та корупційний скандал, внаслідок якого він очолив ВС, розмірковує про самоочищення, необхідні реформи в судовій системі та в самому ВС, розповідає про воєнні злочини та перспективи притягнення до відповідальності військово-політичного керівництва країни-агресора.

— Станіславе Івановичу, назвіть, будь ласка, ваші аргументи pro et contra, щоб очолити Верховний Суд саме зараз, на тлі, без перебільшення, безпрецедентного корупційного скандалу.

— Дійсно, судова влада України з моменту здобуття нашою державою незалежності не бачила такого корупційного скандалу, як той, що пов’язаний з ексголовою Верховного Суду Князєвим. Цей скандал, без перебільшення, заподіяв величезну шкоду авторитету не тільки Верховного Суду, а й всієї судової системи в цілому. І коли сталась така ситуація, то, я думаю, моральний обов’язок кожного з голів судів, які очолюють свої колективи, визначитись і використати свої знання та вміння для виправлення ситуації. І тому, коли колектив Касаційного кримінального суду на зборах порушив питання, що в таких умовах я повинен очолити Верховний Суд, рішення прийшло саме собою. І в мене вже не було сумніву, що необхідно балотуватися на цю посаду та намагатись досягти успіху. Так воно і відбулося.

Треба розуміти, що таке посада Голови Верховного Суду. Це очільник установи, і зрозуміло, що коли є надзвичайно складні умови, а установа не має очільника, коли немає кому її представити чи пояснити позицію — це дуже негативно. В обов’язки Голови Суду ще входить координація роботи всіх чотирьох касаційних судів та Великої Палати, контроль над численним апаратом, що є в кожному із судів та ВП ВС (структури, які забезпечують роботу в цілому). І робота в самій Великій Палаті, бо без участі Голови ВС її роботу заблоковано. І представництво в інших органах державної влади та на міжнародному рівні, а також членство у Вищій раді правосуддя. Навіть статус виконувача обов’язків не може цього забезпечити, і тому, очевидно, це аргумент за.

Що стосується аргументів проти, то я чітко розумів, що, якщо буду обраний на посаду в цей складний період, величезну порцію негативу візьму на себе особисто, тому що люди дивляться передусім на очільника установи. Але я йшов на це свідомо.

— Що Верховний Суд може зробити зараз для подолання кризи та відновлення довіри до судової влади?

— Розумієте, можна придумувати багато різних фраз чи слів, але якщо бути відвертим і правдивим, то треба говорити в контексті того, чим же займається Верховний Суд. Ми не можемо вигадувати йому якісь інші функції, ніж ті, які визначено Конституцією, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», законами, що регулюють процесуальну діяльність, тобто процесуальними кодексами. Забезпечення правосуддя — це одна з функцій держави. І тому дуже важливо, щоб здійснення правосуддя не зупинилось. Бо зупинення роботи Верховного Суду буде, безперечно, мати непоправні наслідки для захисту інтересів наших громадян. Тому говорячи про те, що можна зробити, ми повинні зосередитись на тому, щоб саме ці функції і виконувались: щоби переглядалися справи в касаційному порядку, забезпечувалась єдність судової практики, здійснювався аналіз тих рішень, на які немає касації. І це стосується всіх юрисдикцій.

А методи покращення ми не лише декларуємо: в нас судові засідання майже всі відкриті, зокрема в кримінальному судочинстві. Це також реєстр судових рішень, прагнення, щоб ці рішення були зрозумілими людям, щоб їх було викладено хоч і правовою, але доступною для всіх мовою. Зрештою, щоб усі розуміли, чим ми займаємось і яка логіка в прийнятті рішень. А далі — хто в житті проходив певні випробування, в кого відбувались якісь дуже негативні за наслідками події, той розуміє, що на все просто потрібен час. Тільки час і наполеглива праця дадуть результат, про який я казав, — повернення довіри й авторитету суду. Тож будемо докладати до цього максимум зусиль.

— Після події з Князєвим з’явилась реакція парламенту, який прийняв заяву про необхідність саме «жорсткого і безкомпромісного» подолання проявів корупції в системі правосуддя. Чи погоджуєтесь ви з саме з таким визначенням парламенту?

— Голова Верховного Суду за посадою входить до складу Вищої ради правосуддя. На цю заяву ВРП від імені всієї судової системи зробила свою заяву, де ми чітко визначили, що підтримуємо заяву Верховної Ради стосовно необхідності жорсткої та безкомпромісної боротьби з проявами корупції, акцентували, що в нашій країні, як показав цей приклад, немає недоторканних і вже ніхто не може цим маніпулювати. Я думаю, що це буде певного роду імунітет. Ми чітко висловились, оцінюючи дії правоохоронних органів, що вони спрацювали якісно, попри воєнний стан і те, що йшлося про впливового посадовця.

Водночас хочу звернути увагу, що у своїй заяві ВРП наголосила: судова гілка влади виконала всі міжнародні зобов’язання щодо вступу України до Європейського Союзу, вживає системних заходів для самоочищення. І разом з іншими органами влади робить усе для нашої перемоги.

— Як оцінюєте кроки, зокрема, щодо продовження судової реформи, викладені у відповідній заяві Верховної Ради? Що із запропонованого може бути реалізовано вже найближчим часом? І що буде дійсно ефективним?

— Заява Верховної Ради досить розлога і налічує дев’ять пунктів. Я не можу заперечувати щодо жодного з них, і було б дуже добре, якби нам вдалося їх реалізувати. Але вже багато чого зроблено: відновлено роботу ВРП, зараз відновилась робота Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, і це надзвичайно важливий фактор, оскільки без цього ми просто не могли рухатися вперед, а суддівський корпус щодня зменшується. Дедалі більше суддів йдуть у відставку, і вже в судовій системі понад 2 тисячі вакансій, а кадрового наповнення немає. Водночас необхідно враховувати, що процедури добору і призначення суддів на посади займуть ще доволі багато часу.

— Скільки, за вашими оцінками, це триватиме?

— Я думаю, що потрібно змінювати підхід, зокрема, до призначення суддів першої інстанції. Бо за тими процедурами, які були до війни, це займало орієнтовно 2–2,5 року, включаючи всі етапи від первинного добору, навчання кандидатів до призначення Президентом і прийняття присяги. У нас просто немає цього часу. І я хотів би, користуючись нагодою, звернутися до парламенту, що принаймні на певний період необхідно спростити процедуру призначення і використати ті ресурси, які є. Зокрема, можна порушити питання про призначення за спрощеною процедурою помічників суддів, які достатньо років працювали і точно знають, що робити.

Також хочу додати, що відновлення роботи ВККС найближчим часом пожвавить процедури призначення й оцінювання суддів, які вже були розпочаті. Великий обсяг роботи зроблено, але ще більший – попереду. До того ж ці процедури необхідно адаптувати до нинішніх реалій, оскільки вже відбулися зміни в територіальному устрої України і та система судів, яка пропонувалась тоді, зараз уже потребує коригування.

Що стосується посилення боротьби з корупцією, то, зокрема, лунали заклики підвищити відповідальності за корупційні діяння. Безперечно, це право законодавця, хоча я б не сказав, що нинішні санкції закону є м’якими. Це не так. Вони доволі жорсткі. І ведеться мова вже про забезпечення невідворотності покарання, а не про його посилення.

— До речі, на нещодавньому засіданні РНБО було заявлено про наміри щодо посилення кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення у сфері правосуддя. Як ви оцінюєте цю та інші ініціативи, озвучені за результатами засідання РНБО?

— Дійсно, за результатами цього засідання на сайті Президента України з’явилась інформація, що РНБО звернулася до суб’єктів законодавчої ініціативи, зокрема, стосовно необхідності посилення кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення у сфері правосуддя та посилення перевірки суддів.

Як я вже зазначав, в аспекті притягнення до відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення важливим є забезпечення невідворотності покарання. Одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого як досудового розслідування, так і судового розгляду, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності.

Тому, очевидно, вкрай необхідним є те, щоб у кримінальних провадженнях, зокрема й щодо корупційних правопорушень, органи досудового розслідування, суди дотримувалися норм кримінального процесуального закону. Щоби була зібрана міцна та стійка доказова база, в якій кожен доказ відповідав би критеріям належності, допустимості, достовірності, а всі зібрані докази мали б взаємозв’язок та їх було би достатньо для прийняття відповідного рішення.

Що стосується цієї та інших ініціатив, то детальніше про них зможемо говорити тоді, коли побачимо, в чому конкретно вони полягають.

У цьому контексті варто наголосити на важливості збереження незалежності судової гілки влади та забезпечення безперервності здійснення правосуддя задля захисту прав і свобод громадян.

— Скільки фактично суддів працюють нині у Верховному Суді?

— У Верховному Суді наразі працює 164 судді. Найбільша проблема є в Касаційному кримінальному суді: на сьогодні вже звільнено 11 суддів із 42. І ще один суддя подав заяву, яку поки що не розглянули. Тобто четверта частина суддів уже вийшли у відставку, і це позначається на навантаженні суддів ККС. В інших юрисдикціях ситуація не набагато краща.

— Чи є інформація, скільки ще суддів ВС мають наміри піти у відставку чи звільнитися за власним бажанням?

— Такої відповіді ніхто вам не дасть. Бо рішення судді про відставку чи звільнення за власним бажанням — це особисте питання. Якщо казати про суддів, які звільнялися, то вони по кілька разів змінювали своє рішення: спочатку подавали заяви, потім їх відкликали. Я навіть ніколи нікого не запитую про мотиви і розумію, що це внутрішній стан і кожен сам приймає рішення. Це дуже особисте питання. Але я сподіваюся, що основна хвиля людей вже пішла.

Чи будуть звільнення у зв’язку із ситуацією, що складається на тлі корупційного скандалу? Теж будемо спостерігати, як розвиватимуться події. Поки що підозру висунуто тільки ексголові ВС.

— Ви кажете, що був відтік кадрів ВС. Як їх поповнювати?

— І просто, і складно водночас. Законом визначено кількісний склад ВС: він не може перевищувати двохсот суддів. І ми можемо очікувати, навіть паралельно з іншими інстанціями, на конкурс до Верховного Суду. Але я розумію нинішні реалії. Найскладніша сьогодні ситуація в апеляційних судах, та й у першій інстанції не набагато краща. Я думаю, що Верховний Суд іще певний період протримається, хоча це додаткові навантаження. Але треба зосередити увагу саме на судах першої та апеляційної інстанцій. І якщо згодом у державі буде політична воля оголосити конкурс до Верховного Суду, то, безперечно, ми будемо тільки радіти, бо це наповнення людьми та нові можливості. Слід мати на увазі й те, що з наповненням апеляційних судів одразу ж пропорційно буде зростати навантаження на суддів ВС. Зараз ми досить вдало справляємось із ситуацією, це є результатом, зокрема, того, що в апеляціях працює менше суддів і, відповідно, менше справ оскаржуються в касації.

— Як ви оцінюєте заяви про необхідність «реформувати» Велику Палату ВС? Зокрема, в одному з інтерв’ю голова ВРП зауважив, що повноваження стосовно визначення сталості судової практики треба повернути пленумам Верховного Суду. Яка ваша думка з цього приводу?

— Безумовно, і Григорій Іванович має право на свою думку, й інші судді.

Але необхідно бути визначеним у цьому питанні. По-перше, пленум у нас існує і приймати постанови з усіх питань нам не заборонено. Ще перед вторгненням на 25 лютого 2022 року було заплановано засідання пленуму. Дмитро Луспеник, який є секретарем Пленуму Верховного Суду, хотів поставити на обговорення саме питання, чи слід повернутись до постанов пленуму, які були раніше.

Я не люблю повертатися до старого, особливо коли є нові механізми. І вони зараз у нас достатньо чіткі та більш ефективні. Свого часу, працюючи заступником голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, я займався постановами пленуму, їх тоді кілька прийняли. Але потрібно розуміти, що постанова пленуму готується мінімум 2 роки, а то й 2,5. Оскільки спочатку визначаються напрями проблеми, яку треба оцінити, потім проводиться узагальнення практики апеляційними судами, необхідно це систематизувати, зважити на практику касаційного суду і визначатися. Сьогодні в нас просте немає часу на це. Наприклад, змін, які вносились у кримінальний та кримінальний процесуальний закон, пов’язаний з війною, ми нарахували 19. Ну який пленум їх наздожене?

Ще під час реформування Верховного Суду законодавець дав дуже гарні можливості, на мій погляд, — це прийняття рішення, яке буде преюдиційним і обов’язковим до виконання судовою палатою, об’єднаною судовою палатою і Великою Палатою. В ККС, який я раніше очолював, ми зосередилися саме на прийнятті рішень об’єднаною палатою. І в 2021 році ми сформували аж 29 правових висновків щодо застосування норм кримінального матеріального та процесуального права. І це дуже багато. Тобто ми дали розуміння всім судам України, що в тих чи інших ситуаціях треба діяти саме так. Це важливо, бо закон визначає, що навіть якщо з цією позицією хтось із суддів касації не погоджується, він зобов’язаний або її дотримуватися, або подолати. Для цього можна звернутись до ВП ВС або до об’єднаної судової палати з проханням відійти від попередньої позиції. Я усвідомлюю, що рішення об’єднаних палат можуть сприйматися не всіма суддями, але зрозуміло, що вони виникли в результаті спірності правовідносин і зумовлені певною недосконалістю законодавчої норми. Та це значно ефективніше. За рік 29 постанов пленуму не буде. І це більш ефективна та оперативна форма забезпечення єдності практики.

Що стосується питання реформування ВП ВС, то це досить складна тема. Очевидно, ця ситуація показала, що потрібно проаналізувати роботу ВП ВС, зокрема і подивитись на повноваження Голови Верховного Суду в Палаті. І для мене вже однозначно, що якби законодавець передбачив, що Голова ВС не повинен входити до складу ВП ВС, це було би правильно. Навіть з огляду на те, що голова ВС є членом ВРП, рішення якої переглядаються ВП ВС. Дійсно, як правило, в таких випадках Голова ВС не бере участі в судових засіданнях, але це вже питання самовідводу, тобто виникає якась процесуальна колізія. Можна й сказати, що, хоч він і не бере участі, але ж це Голова ВС. Важливо, щоб навіть не виникало сумнівів стосовно об’єктивності всієї ВП ВС.

Але основне, як на мене, щоб законодавець визначив, що ж є виключною правовою проблемою. Сьогодні саме судді палати визначають у кожному конкретному випадку, чи є така проблема, чи ні. Звідси дуже велика кількість справ і, відповідно, навантаження. Незабезпечення єдності — за це критикували ВП ВС. Необхідно чітко розуміти, що чотири касаційні суди і Велика Палата в цілому утворюють Верховний Суд. На Палату покладено надзвичайно важливі повноваження, вона є також другою інстанцією для всіх рішень КАС ВС, як апеляція, а там справ багато. Та й сама категорія справ дуже складна і важлива для держави. Тож якщо хтось зараз закликає просто ліквідувати Велику Палату, то це повністю деструктивний підхід. Треба дивитись, як можна покращити роботу ВП ВС, але це вже питання до законодавця.

— Але якщо Голова ВС не буде входити до складу ВП ВС, то які справи він буде розглядати?

— Я очолював Касаційний кримінальний суд і на рівні із суддями розглядав справи. Точно так само за законом кожен голова касаційного суду за посадою входить до складу об’єднаної палати, але він там діє як суддя і не має жодних переваг. Якби так було, то робота мені як судді точно би знайшлася, я б її із задоволенням виконував.

— Чи вплинуло запровадження касаційних фільтрів на єдність судової практики?

— У кримінальному судочинстві касаційних фільтрів майже немає. Єдиний із них полягає в тому, що в касаційному порядку можна тільки оскаржити рішення після апеляційного перегляду. Як показує досвід, якщо хтось незадоволений рішенням першої інстанції, то подає апеляцію, і є лиш поодинокі випадки, коли люди порушують питання перегляду в касаційному порядку справи, яка не переглядалась апеляційним судом.

Але якщо говорити в цілому, то на єдність практики процесуальні фільтри не вплинули. Бо існують усі механізми для того, щоб визначити системну проблему. Хоча для кримінальної юрисдикції найбільша проблема в забезпеченні єдності практики — великий блок, усі питання слідчих суддів, справи про адмінправопорушення (в довоєнний період це десь 1,8 млн справ), де немає касації.

— Право законодавчої ініціативи для судової влади: чи потрібне воно? Якому органу?

— Я довго розмірковував над цим питанням раніше, але відповідь однозначна: таке право не потрібне. Кожен повинен займатися своєю справою Інша річ, що Верховний Суд має бути залучений до законотворчого процесу, і нині так і є. Я, як голова ККС ВС, у 2021 році проаналізував понад 110 законопроєктів, які нам надсилали відповідні профільні комітети, і ми надавали свої пропозиції чи застереження. Інше питання, що не завжди до них дослуховуються.

— Можливо, не Верховний Суд, а, скажімо Вища рада правосуддя, як орган суддівського врядування…

— Не бачу в цьому проблеми. Питання не в тому ж, як внести законопроєкт. Потрібно його якісно підготувати, щоб він системно і гармонійно узгоджувався в правовій системі.

— Які є опції самоочищення судової системи, зважаючи на наразі заблоковану дисциплінарну функцію ВРП, та й загалом на тривалі процедури? Суспільство ж очікує швидких рішень.

— Питання в самому терміні «самоочищення». Його досить часто використовують, але чи кожен аналізує, що він означає.

Річ у тім, що процедура призначення на посаду судді, всі дисциплінарні стягнення, адміністративні або кримінальні, як у випадку з колишнім Головою ВС, відсторонення судді від посади, обрання запобіжного заходу і аж до звільнення — все це чітко регламентовано законом.

Тому слід розуміти, які можливості для самоочищення надав законодавець. Якраз ситуація з Князєвим є яскравим прикладом здатності судової системи до самоочищення у тих випадках, коли це передбачено законом. Пленум Верховного Суду негайно зібрався і висловив Голові ВС недовіру, внаслідок чого він втратив цю посаду.

Якщо говорити про ті механізми, які голови судів не часто використовують, звертаючись до ВРП, ініціюючи питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, потрібно розуміти, що голову вибрав колектив і не кожен хоче конфліктної ситуації та винесення проблеми на люди.

Я наведу приклад: у кримінальній юрисдикції, приймаючи новий Кримінальний процесуальний кодекс України, законодавець забрав такий механізм, як винесення окремих ухвал. Коли суддя, розглядаючи справу в апеляційній інстанції, бачив, що в першій інстанції щось не так, він мав право окремою ухвалою відреагувати на це, і був передбачений окремий механізм розгляду такої ухвали. Та в кодексі 2012 року законодавець забрав найбільш дієвий механізм самоочищення системи, де колеги контролюють колег. І всі 9 років, коли я займався організацією роботи кримінальної юрисдикції, я постійно про це говорив.

В інших юрисдикціях цей механізм залишився, але, на мій погляд, не достатньо ефективно використовується.

— Як ви плануєте вибудовувати комунікацію з громадськістю, адже певні застереження висловлювались і щодо вас особисто?

— Якщо говорити про комунікацію з громадськістю, то слід розуміти, що кожен громадянин України, кожна особа, яка себе бачить юристом і далі суддею, повинна усвідомлювати, що це не просто робота і не просто професія. Це не та ситуація, коли виконав певне завдання і отримав оплату. Важливість судових рішень полягає в тому, що вони повинні сприйматися суспільством, хоча завжди є протистояння позивача і відповідача, потерпілого та обвинуваченого. Це вимагає наявності, по-перше, певного рівня знань, по-друге, організаційних навичок, чіткого дотримання правової процедури. І що вони вищі, то краще. Але робота в суді — це лише частина професії, яка, по суті, є стилем життя не тільки на роботі, а й у побуті, в сім’ї. Якщо ти вибираєш цю професію, то маєш розуміти, що це не звичайна робота, а стиль життя. Будь-який крок, як пов’язаний із виконанням обов’язків судді, так і зроблений у побуті, повсякденному особистому житті, буде під пильною увагою громадськості, яка і буде його оцінювати. Тому комунікації з представниками громадськості на умовах максимальної відкритості, прозорості та доступності є надзвичайно важливими. Я завжди сповідував ці принципи, і сьогодні також їх дотримуюсь, незалежно від посади. Щодо певних застережень, що висловлювались на мою адресу під час обрання Головою ВС, то всі вони були розглянуті у встановлений законом спосіб і з’ясовані. Водночас органи, які проводили перевірку таких заяв громадськості, а це ВККС, ВРП, Президент України, НАЗК, не знайшли порушень, які би були перешкодою для здійснення мною повноважень судді. Але чому після цього така інформація продовжує використовуватись – то питання вже не до мене.

— У своїй передвиборчій промові ви акцентували, що в умовах війни та в післявоєнний період основна маса роботи буде покладена саме на кримінальні суди. Розкажіть, будь ласка, яка наразі ситуація з воєнними злочинами? Які напрацювання українського правосуддя? Які виклики?

— Це дійсно так, бо агресія — то щоденна трагедія, яка відбувається в державі. І атаки на цивільне населення та об’єкти є злочинами проти миру, безпеки, людяності, міжнародного правопорядку. Відповідна назва міститься в Кримінальному кодексі України. Ми їх, узагальнюючи, називаємо воєнними злочинами. За даними станом на 15 червня 2023 року, Офіс Генерального прокурора зареєстрував 93 564 такі злочини. І суспільство має розуміти, що це не просто формальність. За кожним таким випадком проводяться активні слідчі дії з метою зафіксувати всі обставини, пошкодження, визначити коло потерпілих і, на жаль, загиблих, ідентифікувати їх, встановити коло винних осіб. І не менш важливе питання відшкодування шкоди.

Наше процесуальне законодавство побудовано так, що від найпершого кроку здійснюється контроль слідчими суддями. Тобто судова система залучена до цього процесу від самого початку. Роль Верховного Суду — формувати практику в цій категорії справ, власне, аналізувати практику слідчих суддів і дивитися, що взагалі відбувається в цьому процесі. Саме з огляду на ці обставини справді зараз роль судів загальної юрисдикції, зокрема кримінальної ланки, є надзвичайно важливою.

Також треба мати на увазі, що воєнними злочинами це не обмежується. На сьогодні, на жаль, також зареєстровано 17 355 злочинів проти національної безпеки. Проблем достатньо, бо законодавець у період війни вносив зміни, було впроваджено нові статті, зокрема, вперше в нас з’явилося питання колабораціонізму (стаття 111-1 КК України). Я це називаю більш м’якою формою державної зради. Також з’явилися такі нові поняття, як «глорифікація» чи «виправдання дій агресора». Часто ці статті накладаються одна на одну, і ми зараз працюємо над чіткою кваліфікацією за ними. Тож роботи у Верховного Суду, як і в усіх судів кримінальної ланки, багато. Так само справ щодо корупції, з яких ми сьогодні почали, не стало менше у воєнний період. Ми бачимо, що корупційні скандали вибухають один за одним. Але і в цих випадках має бути проведено належне розслідування і забезпечено судовий розгляд. Та й решта категорій злочинів нікуди не поділись.

Водночас, як я й говорив у своїй передвиборчій промові на Пленумі ВС, саме з огляду на статистику і велику кількість справ я б жодним чином не применшував ролі інших юрисдикцій. Наприклад, у надзвичайно складних умовах Вища рада правосуддя пішла на крок із відновлення роботи судів у Херсоні, і в ці дні перші суди вже відкрито, до них уже звертаються громадяни. І найперші відвідувачі прийшли з питаннями встановлення факту смерті, прийняття спадщини, велика кількість звернень до судів адміністративної юрисдикції для захисту своїх інтересів. І для людини це питання таке саме важливе і глобальне, як і інші. А чи можна применшити роль господарських судів з огляду на важливість економічних процесів у державі?

Тобто жодним чином не можна применшувати роль будь-якої юрисдикції. Вони всі працюють за своїм напрямом.

— Чи підтримуєте ви відновлення системи військових судів?

— До війни казав, що ні. Навіть міжнародні інституції визначають, що у нас війна з 2014 року, ми і самі її так називали. Однак АТО, операція Об’єднаних сил — саме для кримінальної юрисдикції це призводило до великих проблем, що у нас цивільне законодавство на війні, під час розгляду справ ми це постійно відчували. Але я вважав, що ми впораємося, з огляду на те що суспільство в нас більш м’яке. Та за період війни моя думка змінилася: так, однозначно, я підтримую цю ідею, зважаючи на кілька факторів. Передовсім у нас значно збільшилась армія. І якщо військовослужбовці, які захищають нашу державу і завдяки мужності яких ми сьогодні тут перебуваємо, порушують це питання і говорять, що їм потрібні військові суди, то вони повинні бути.

Для повноти оцінки ситуації ще хочу зауважити, що я і сам був доповідачем у певній кількості справ, пов’язаних із військовою службою. Це справи старшого солдата Колмогорова, генерала Назарова, інші справи щодо питань, пов’язаних із несенням служби в добровольчих батальйонах, які згодом були реформовані в Національну гвардію. І як суддя суду касаційної інстанції, я чітко бачу, що є проблеми в розумінні того, що ж являє собою категорія злочинів у сфері проходження військової служби.

Тому треба прагнути до створення військових судів. Але до того часу, коли їх створять, з огляду на наявні можливості нам необхідно думати про спеціалізацію. Потрібно, щоб судді, які розглядають ці справи, все-таки мали окрему фахову підготовку, розуміли, що таке бойова обстановка, статут ЗСУ, і взагалі краще розуміли ці правовідносини. Вони не є простими і звичайними, є певна специфіка.

Власне, якщо не буде прийнято таке рішення, то і загальні суди впораються з цією ситуацією, але треба приділити більше уваги підготовці суддів і їх спеціалізації.

— Це питання виносилось на розгляд Ради суддів України, але було знято. Які можуть виникнути проблеми із запровадженням такої спеціалізації з огляду на потенційно велику кількість справ і зменшення кількості суддів?

— Я думаю, що і Рада суддів України розуміє питання, яке порушується, і судді, які обіймають адміністративні посади, чітко розуміють, що потрібно робити. Я, як суддя, який з квітня 2014 року має досвід організації роботи судів, чітко розумію, що необхідно робити. Я запропонував колегам із Вищої ради правосуддя, що добровільно візьму на себе обов’язки проаналізувати загальну картину, в яких судах більше навантаження за цією категорією справ, у яких — менше, дізнатись, які суди потребують додаткових ресурсів.

Що стосується категорії воєнних злочинів, то я б хотів акцентувати необхідність розмежувати поняття. Зараз дуже часто запитують: чи потрібні нам військові суди для розгляду справ щодо воєнних злочинів? Це неправильно. Ці суди ніколи не розглядатимуть таку категорію справ. Військові суди — для розгляду справ щодо злочинів, вчинених під час несення військової служби. Це окремий розділ КК України. І в разі їх створення таким буде обсяг їхньої роботи.

Тож я підтримую ідею спеціалізації, і в мене є свої рецепти. Свого часу в ККС ми запровадили антикорупційну спеціалізацію суддів. Цю категорію справ розглядала спочатку третя, а зараз перша судова палата. Через 3 роки ми поміняли, щоб змінювались люди. У чому полягає рецепт? По-перше, всі справи, пов’язані з корупцією, розглядають тільки певні судді. Але якщо кількість таких справ є меншою від решти, то вони розглядають також інші справи, щоб навантаження було рівномірним.

Тобто злочини, вчинені військовослужбовцями, розглядає певний суддя, а якщо кількість таких справ невелика, то він розглядає ще й інші справи на рівні з іншими суддями. І автоматизована система розподілу якраз побудована на тому, що мають бути баланс і рівне навантаження. У разі якщо буде запроваджено спеціалізацію, а справ буде набагато більше (і таки суди вже є, бо зростає чисельність військових і, відповідно, збільшується кількість військових злочинів), тоді слід думати про відрядження суддів на певний період для розгляду таких справ. Які ж це судді? По-перше, це судді тих судів, які розташовані на тимчасово окупованих територіях і не можуть працювати. Я розумію, що безпечніше працювати десь у центральній частині України чи в західних регіонах, але якщо так складаються обставини, це повинна бути і моральна відповідальність судді. Тим паче, закон на період воєнного стану дав можливість суддів, які працювали на окупованих територіях, відряджати навіть без їхньої згоди. Безперечно, потрібно враховувати сімейний стан, стать, вік, стан здоров’я, але я переконаний, що певний ресурс є, що серед цих суддів можна вибрати потрібних, і це внесок у перемогу.

Що стосується запровадження спеціалізації в судах першої інстанції, можу говорити тільки про певні категорії справ, яких побільшало в певний період часу. В інших випадках я противник того, що в судах першої інстанції судді поділяються на «цивільних» і «кримінальних». Такого не повинно бути. Спеціалізація — це розкіш, якої сьогодні ми не можемо собі дозволити. Але саме розгляд злочинів, скоєних під час несення військової служби, — це потреба сьогодення, яку потрібно задовольнити, а далі повернутися до нормального стану справ.

— Повернімося до воєнних злочинів: чи проводиться аналітика справ цієї категорії задля єдності практики?

— Від першого дня. Уже в квітні 2022 року ми зрозуміли, що в нас з’явилися нові категорії справ. Кілька справ щодо злочину агресії в нас було до повномасштабного вторгнення. Навіть одну справу ми передали на розгляд Великої Палати, але, на жаль, до цього часу вона не вирішена. Зокрема, поставало питання стосовно розв’язання і ведення агресивної війни. Щодо розв’язання зрозуміло, а щодо ведення… На якому суб’єкті зупинитися: чи це президент країни-агресора, чи міністр оборони, чи офіцер або солдат, який бере участь у бойових діях і, власне, веде агресивну війну? На моє переконання, тут необхідне законодавче визначення.

Тож після внесення змін до законодавства ми зрозуміли, що потрібно ретельно аналізувати, що ж відбувається, для формування судової практики, і ця робота у ВС проводиться належним чином. Були судді, які за власною ініціативою це робили. Проте саме на касаційний перегляд надходять лиш перші справи. Ми постійно аналізуємо загальну статистику в усіх судах, щоб тримати руку на пульсі. Дуже важливо визначити системні проблеми, в чому вони полягають. Знову нагадаю приклад про розв’язання і ведення агресивної війни. Що таке агресивна війна? Чим вона відрізняється від звичайної війни? Аналізуємо, в яких рішеннях це викладено.

Або, скажімо, порушення правил і звичаїв війни. Законодавець досить цікаво підійшов до формулювання цієї норми. Він заклав у диспозицію статті, наприклад, насильство над мирним населенням чи примушування до виконання робіт. Тобто законодавець уже дав певні визначення, що являє собою порушення звичаїв і правил війни, але далі є формулювання «та інші порушення міжнародних конвенцій». І тут ми вже самі аналізували конвенції фактично за останні сто років. І навіть уже сформували таблицю, в якій конвенції, в якому рішенні міжнародного трибуналу містяться певні визначення. Наприклад, що таке насильство над мирним населенням чи зґвалтування в певних умовах.

Дуже важливо, щоб і прокурори, і суди правильно застосовували норми законодавства, а ще щоб у всьому світі розуміли, що Україна чітко дотримується норм міжнародного права і практики, сформованої міжнародними судами.

Нам активно допомагали у форматі Міжнародного кримінального суду, та й інші міжнародні інституції долучилися до цього. Я дуже вдячний за допомогу в організації навчання українських суддів. 90 суддів пройшли навчання у Варшаві саме з цих питань. І для нас дуже важливо розуміти, що ми діємо в унісон з усім світом. Бо те, що відбувається в Україні, на мій погляд, мають оцінювати міжнародні інституції в контексті дотримання норм міжнародного права. І очевидно, це проблеми не тільки України.

— ВС співпрацює з Міжнародним кримінальним судом та головним прокурором МКС?

— І чинні судді МКС, і судді, які там раніше працювали, нам допомагали в проведенні заходів. Було досить багато спільних обговорень саме з питань формування практики. Також МКС відвідували наші судді для вивчення практики і підходів.

Однак необхідно чітко усвідомлювати, що МКС — це Римський статут. Тобто визначено правила, що якщо хочете з нами, то дотримуйтеся. Але історія з Римським статутом в Україні доволі складна.

Тож якщо ми говоримо про повну співпрацю з МКС, то необхідно розуміти, що треба ратифікувати Римський статут і дотримуватися правил, які ним визначені.

— Який суд, на вашу думку, все ж таки притягне до відповідальності путіна та його поплічників?

— Ще у квітні 2022 року під головуванням Президента України відбулась велика нарада, на якій було порушено питання щодо притягнення до відповідальності вищих посадових осіб країни-агресора, не менш важливого в цьому аспекті відшкодування шкоди і стосовно того, хто повинен цими проблемами займатися. Була сформована позиція — і ми її оголосили на весь світ — про створення саме спеціального трибуналу для вищих посадовців рф. Певні кроки в цьому напрямку зроблено, і я маю надію, що все-таки суд буде створено.

Ми знаємо, що Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт путіна, це теж досить важливий і серйозний меседж. Як визначаться політики, причому не в Україні, а наші партнери, які нас підтримують, яку формулу оберуть, так воно і буде. Але я думаю, це не найважливіше питання. Головне, щоб за те, що зараз відбувається з нашою державою, обов’язково ті, хто розв’язав цю війну, були покарані. А якою установою — то питання політичної волі країн, які нас підтримують.

Відповідальність усіх інших, крім вищих посадових осіб, — це робота національних судів, і ми до цього готові, хоч зараз і складно.

Джерело фото: https://pravo.ua/

Бесіду вів Анатолій Гвоздецький 

«Юридична практика»