«Перезавантажена» Вища рада правосуддя працює вже майже три місяці. І хоча в її складі залишаються вакантні посади, а деякі функції не реалізуються, більшість питань, які були заблоковані майже на рік, почали вирішуватися. Зокрема, намітився прогрес й у найголовнішому питанні, до якого сьогодні прикута увага як правничої спільноти, так і громадськості в цілому, — відновленні роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Коли очікувати призначення членів ВККС? На якій стадії перебуває процес запуску служби дисциплінарних інспекторів? Чи ініційовано у ВРП процеси відносно суддів-колаборантів? Які кроки реально сприятимуть підвищенню авторитету правосуддя? На ці та інші запитання в інтерв’ю «Юридичній практиці» відповів Голова Вищої ради правосуддя Григорій Усик.

— Вища рада правосуддя відновила роботу після майже річної перерви. Які завдання стали для ВРП першочерговими? Як ви в цілому оцінюєте перші місяці роботи?

— 12 січня 2023 року після обрання восьми суддів членами Вищої ради правосуддя орган набув повноважності і з того часу почалась активна робота. Першочерговим і важливим було об’єднати колектив. Кожен із членів ВРП йшов працювати в цей орган суддівського врядування, щоб він став лідером у проведенні реформ у судовій гілці влади, щоб повернути довір’я громадян до суду.

Більшість складу ВРП є новообраними членами, а тому нам був необхідний певний досвід взаємодії. У цьому нам допомогли наші іноземні партнери, зокрема за участі програми USAID «Справедливе правосуддя» і Проєкту Європейського Союзу Pravo-Justice було проведено декілька стратегічних сесій, на яких експерти ділилися своїм досвідом організації роботи в органах суддівського самоврядування, найкращими світовими практиками.

Що стосується завдань ВРП, то вони залишилися незмінними — забезпечення незалежності судової влади, формування доброчесного і високопрофесійного суддівського корпусу, здійснення об’єктивних дисциплінарних проваджень щодо суддів. В судовій системі накопичилося багато проблем і їх необхідно вирішувати ВРП спільно із владою та органами суддівського самоврядування. Основною місією є відновлення довіри до судової гілки влади через покращення якості правосуддя, відкритості та прозорості, оскільки без довіри до судової влади не може бути подальшого розвитку України як демократичної держави. Крім іншого, одним із завдань, які поставлені перед нашою державою для вступу до ЄС, є відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС).

Наразі ВРП готується до проведення співбесід з кандидатами на вакантні посади членів ВККС та подальшого їх призначення. На цьому етапі роботи ВРП це першочергове завдання, з яким ми маємо справитися успішно, оскільки це питання є надважливим не лише для ВРП і суддівської спільноти, а й для громадян у розрізі забезпечення їх права на доступ до правосуддя. Кваліфкомісії необхідно буде заповнити понад дві тисячі вакансій суддів. Існування такої великої кількості вакансій безпосередньо впливає на строки розгляду справ, і на якість судових рішень.

ВРП також постійно займається вирішенням нагальних питань судової системи, одним із яких є вирішення питань про відрядження суддів для роботи в інші суди, у яких велике навантаження по розгляду справ на одного суддю, або недостатня кількість суддів для відправлення правосуддя. Така необхідність особливо загострилась у зв’язку з війною, яку розв’язала рф. У прифронтових областях і районах катастрофічно бракує суддів, я вже не кажу про центральні регіони, де їх не вистачає через те, що тривалий час не працювала ВККС і не проводився добір суддів.

Єдиним не вирішеним до цього часу питанням залишається відновлення процедури дисциплінарних проваджень.

— Так, розкажіть про це детальніше, будь ласка.

Згідно з вимогами закону на ці посади можуть претендувати особи, які мають стаж робити в галузі права 15 років, із них щонайменше 8 років  сукупного стажу роботи на посадах судді, прокурора, адвоката. Це мають бути доброчесні кандидати, які мають досить високий професійний рівень та життєвий досвід. Натомість, матеріальне (грошове) забезпечення дисциплінарних інспекторів є невисоким, а тому виникає питання, чи будуть зацікавленими висококваліфіковані, доброчесні спеціалісти за 19 тисяч гривень іти працювати на посаду дисциплінарного інспектора. Крім іншого, категорія державного службовця до якої віднесено посаду дисциплінарних інспекторів не передбачає створення в Службі дисциплінарних інспекторів секретаріату, який би допомагав їм у роботі, що ставить під сумнів можливість своєчасної і якісної перевірки скарг на підготовчій стадії.

Ускладнює добір дисциплінарних інспекторів і положення закону про те, що в період дії воєнного стану не проводяться конкурси. А тому для ВРП виникає ризик, що в майбутньому можуть виникнути питання щодо прозорості процедури призначення дисциплінарних інспекторів. Щоб зняти ці ризики, ми активно працюємо із членами Комітету Верховної Ради України з правової політики над внесенням відповідних змін до закону. Ці питання також обговорювалася і з іноземними партнерами, у них також виникли сумніви стосовно того, що Служба дисциплінарних інспекторів за таких положень закону може бути наповнена висококваліфікованими спеціалістами.

У деяких членів ВРП також виникало питання, чи може дисциплінарний інспектор бути поза контролем членів ВРП, адже всю процедуру, починаючи з перевірки дисциплінарної скарги на її прийнятність і до складання висновку про наявність підстав для відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, здійснює дисциплінарний інспектор. Проте, зважаючи на те що закон розмежовує повноваження дисциплінарних інспекторів та дисциплінарних палат, члени ВРП дійшли висновку, що вони не мають права втручатися в роботу дисциплінарного інспектора на стадії попередньої перевірки дисциплінарної скарги. Практика, звісно, покаже.

— Скільки дисциплінарних скарг накопичилось за час, коли ВРП була неповноважною? Чи можливий якийсь прискорений механізм їх розгляду?

— Ми приблизно порахували, що проведення конкурсу на посади дисциплінарних інспекторів, зокрема всіх необхідних перевірок і призначень, займе приблизно півроку, а то й більше.  Є пропозиція, щоб тимчасово, до створення Служби дисциплінарних інспекторів, передати повноваження щодо здійснення попередніх перевірок дисциплінарних скарг членам ВРП. Фактично це тимчасове повернення до процедури дисциплінарних проваджень, яка була раніше.

Станом на 30 березня 2023 року у ВРП зареєстровано 8 829 дисциплінарних скарг. Із них 7 644 надійшли до 12 січня 2023 року. Таким чином за два з половиню місяці роботи ВРП на суддів надійшло понад тисячу дисциплінарних скарг. Не всі знають, що процедура розгляду дисциплінарних скарг змінена, а тому вважають, що ВРП відновила роботу і може розглядати скарги. Але якщо припустити, що ще півроку ВРП не буде здійснювати дисциплінарну функцію, то, відповідно, скарг накопичиться ще більше. До того ж відсутність дисциплінарної функції є чимось на кшталт неповного виконання повноважень конституційним органом. Адже це один із критеріїв, за яким роботу ВРП буде оцінювати суспільство. У перші тижні роботи нам жартома говорили, що ВРП виконує лише функцію відправлення суддів у відставку.

— Але ж це також є досить нагальним питанням?

— Звісно. Станом на 30 березня цього року за загальними підставами ВРП звільнила 105 суддів, із них 96 суддів пішли у відставку, 9 суддів звільнено за власним бажанням.

До слова, в розмовах із суддями відчувається, що вони об’єктивно втомилися працювати з таким навантаженням. Сьогодні в деяких апеляційних судах суддів можна перелічити на пальцях однієї руки. Там навіть не можна утворити склад трійки для розгляду кримінальної справи, а тому доводиться залучати суддів із цивільної палати.

Ще у 2021 році розроблялися законопроєкти щодо вирішення проблеми суддів-«п’ятирічок». Сьогодні таких суддів понад 350 осіб. Судді не здійснюючи правосуддя отримують заробітну плату. Користі від цього нема ні для держави, ні для судової системи, судді позбавлені можливості продовжувати кар’єру не зі своєї вини, а тому ВРП має забезпечувати незалежність судової влади. ВРП надала свої консультативні висновки, в яких підтримала пропозицію законодавця про доцільність в якості тимчасового заходу внесення Президенту України подань на призначення суддів, які не зі своєї вини не пройшли повного кваліфікаційного оцінювання. Законопроєктами передбачалося, що після призначення повноважного складу ВККС впродовж 90 днів цей орган має провести кваліфікаційне оцінювання цих суддів.

— За час війни виникло досить гучне та резонансне питання суддів-колаборантів. Чи є відповідні звернення до ВРП про відсторонення або отримання згоди на арешт таких осіб?

— Жодного звернення від відповідних органів до Вищої ради правосуддя ще не надходило. І я розумію чому. Дійсно, такі резонансні випадки є, і про них писали ЗМІ. Але вони потребують детальної перевірки. Вища рада правосуддя, щоб нівелювати ризики під час вирішення питань про звільнення суддів у відставку, скеровує звернення до Служби безпеки України про надання інформації відносно цих суддів.

— У деяких судах збори суддів приймали рішення про виключення суддів зі складу колегій…

— Так, щоб позбавити їх можливості отримувати заробітну плату, оскільки такі судді не працюють, їх місце перебування невідоме, або лише відомо, що вони перебувають на окупованій території. Достовірної інформації про те, що вони співпрацюють з окупаційною владою ВРП не має.   

ВРП позбавлена функції самостійно ініціювати розгляд таких питань. Ми можемо проводити перевірку та приймати рішення щодо таких суддів лише за зверненням відповідних органів.

— Наразі питання запуску ВККС повністю залежить від ВРП. Уже затверджено відповідну методику. Чи вплинуло на цей процес рішення Конкурсної комісії з добору членів ВККС щодо незастосування принципу квотності? Чи виникла необхідність внесення змін у методику або її модернізації?

— На розроблення методики та її затвердження це не вплинуло жодним чином. Вона передбачає проведення співбесід і добір кандидатів незалежно від того, чи це кандидат із числа суддів або суддів у відставці, чи інший. Підхід до всіх єдиний.

Методика побудована на принципі позитивного відбору, ми відмовилися від бальної системи. Конкурсна комісія визначила, що всі 32 кандидати на посади членів ВККС відповідають критеріям доброчесності та професійної компетентності, а отже за наслідками проведених співбесід ВРП буде визначати, хто із рекомендованих кандидатів буде мати більше переваг за такими критеріями, а також за передбаченими методикою додатковими критеріями. Тобто будемо обирати найбільш достойних із достойних.

— Ви згадали Етичну раду, її рішення вже оскаржувалися в судах і вже є відповідні висновки, зокрема Великої Палати Верховного Суду. Чи буде в кандидатів в разі застосування принципу позитивного відбору можливість оскаржити рішення ВРП?

— За законодавством і відповідно до висновків Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) будь-яке рішення може бути оскаржено в суді, це право особи. Щодо висновку ВП ВС, то я не буду його коментувати. Завжди хтось є незадоволений результатами, вважаючи, що він має більші переваги чи заслуги перед іншими кандидатами.

— Розкажіть, будь ласка, детальніше про процес подальшого добору…

— Від Конкурсної комісії уже надійшли відповідні матеріали на кандидатів у члени ВККС та здійснено їх авторозподіл між членами ВРП. Методикою передбачено вивчення досьє кандидата, співбесіда, а також вивчення додаткової інформації щодо кандидатів на посаду члена ВККС, яка вже надходить.

Ми маємо переглянути всі співбесіди, які проводила Конкурсна комісія, для того щоб розуміти, які питання вона вже з’ясовувала в кандидатів, щоб їх не повторювати. Члени ВРП за наявними у досьє матеріалами на кожного із кандидатів, будуть ставити  додаткові питання, які залишилися поза увагою Конкурсної комісії, або кандидати надали на них неповні відповіді, чи з’ясовувати обставини, які викликають сумнів або питання, що виникли після надходження до ВРП додаткових відомостей у тому числі з відкритих джерел.

— Як будуть прийматися рішення: окремо щодо кожного кандидата чи це буде єдине рішення?

— Наразі члени ВРП це питання ще обговорюють. Є пропозиція, щоб це було одне рішення стосовно кандидатів, як щодо тих, які на наше переконання, заслуговують на призначення, так і щодо кандидатів, у яких виявилося менше переваг. Але це питання перебуває ще на стадії обговорення.

— Велася дискусія щодо незастосування Конкурсною комісією квотного принципу. З огляду на те що повноважності ВККС набуде лише за певної кількості в її складі представників судової влади, яка вірогідність, що ВРП обиратиме саме 8 суддів із 10 рекомендованих кандидатів?

— Конкурсна комісія озвучила своє бачення закону і його тлумачення. Багато спеціалістів та експертів дотримується думки, що саме таке тлумачення є правильним. На брифінгу я висловив свою позицію, відмінну від наведеної вище. Це питання щодо якості закону, який дозволяє його тлумачити по різному.

У будь-якому разі це буде рішення колегіального органу. Однозначно можу сказати, що члени ВРП налаштовані на те, щоб цей орган був сформований, і якомога швидше відновив свою роботу.  

— Чи потребує на майбутнє законодавчого уточнення процедура добору членів ВККС? Зокрема, щодо врахування «квотного принципу».

— На мою думку, так. Вважаю, що необхідне більш чітко викласти статті 95, 95-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щоб у подальшому виключити неоднакове тлумачення положень цих норм щодо добору кандидатів на зайняття посади члена ВККС із розрахунку не менше двох кандидатів на одну вакантну посаду. Закон має бути чітким, зрозумілим і передбачуваним.

— Які часові перспективи запуску роботи ВККС?

— Як я уже зазначив, відбувся авторозподіл надісланих нам Конкурсною комісією матеріалів між членами ВРП. Секретаріату ВРП потрібен час для формування досьє кожного кандидата та час на їх вивчення членами ВРП. Методикою передбачено, що кандидати мають бути повідомлені про проведення з ними співбесіди мінімум за 10 днів. Якщо це зробити в найбільш стислі строки, то на початок травня ми плануємо розпочати співбесіди з кандидатами у члени ВККС. Вони будуть тривати в межах 90 хвилин для кожного кандидата. Орієнтовно в один день ми будемо заслуховувати по чотири кандидати.

Далі буде обговорення кандидатів та складання мотивованого рішення, що займе щонайменше тиждень. Від Конкурсної комісії ми отримали лише протокол з переліком кандидатів, матеріали та додатково рекомендації щодо кожного із кандидатів. Щодо критики з боку деяких громадських організацій та їх діячів з приводу закритості процедури проведення співбесід, хочу повідомити, що це не відповідає дійсності. Пунктом 4.2 Методики було передбачено, що для забезпечення виключно рівних умов для всіх кандидатів, які проходять співбесіди у різні дні, пряма відеотрансляція не здійснюється. Передбачалося, що ВРП оприлюднює відеозаписи співбесід на офіційному веб-сайті Ради невідкладно після завершення усіх співбесід та до прийняття рішення про призначення членів ВККС. Тобто, вже наступного дня після закінчення співбесід, і до оприлюднення рішення ВРП про призначення членів ВККС, що потребувало б як мінімум тиждень, усі бажаючі мали змогу ознайомитися з відеозаписом співбесід. То в чому ж тоді закритість процедури проведення співбесід? Усі кандидати перебували б у рівних умовах, усі бажаючі до оголошення результатів проведення співбесід та призначення кандидатів на посади членів ВККС могли б ознайомитися із записами співбесід до оголошення рішення ВРП про призначення на посади членів ВККС.

Натомість, як убачається із публікацій у засобах масової інформації, деякі громадські організації сприйняли пункт 4.2 Методики про те, що пряма трансляція співбесід не здійснюється, як намагання ВРП закрити від суспільства процедуру проведення співбесід, що, на їхню думку, дасть можливість призначити кандидатів, які є менш достойними. Потреба трансляції знайшла підтримку в суспільстві, про необхідність відкритості проведення  співбесід заявили також посли G7.

З метою недопущення будь-яких сумнівів у тому, що ВРП є відкритою для суспільства і працює прозоро, рішенням ВРП від 13 квітня 2013 року внесено зміни до Методики, а саме абзац третій п. 4.2 викладено у такій редакції «ВРП здійснює пряму трансляцію співбесід з кандидатами та оприлюднює відеозаписи співбесід на офіційному вебсайті Ради невідкладно після завершення співбесіди з кандидатом».

— І коли прогнозуєте вийти на кінцеве рішення?

— От щодо дати кінцевого рішення важко спрогнозувати. Орієнтуємося, що таке рішення буде оголошено в двадцятих числах травня.

— Тобто до початку літа? Говорили і про більш тривалі сценарії…

— Це такі плани. Навпаки, озвучувалися версії, що ми в середині квітня вже сформуємо ВККС. Але це нереально.

Вирішувати питання щодо призначення членів ВККС впродовж більш тривалого часу ми не можемо. Члени ВРП усвідомлюють важливість цього питання і для судової влади і для держави Україна загалом, яка фактично стоїть на порозі прийняття її до країн Європейського Союзу.

— Ви вже зазначали про законодавчу роботу. Чи є ефективним механізм надання ВРП консультативних висновків щодо законопроєктів? Можливо, судовій владі, скажімо, в особі ВРП слід би було надати право законодавчої ініціативи в питаннях, що стосуються вдосконалення чи підвищення ефективності роботи судової системи?

— КРЕС у своїх висновках не вимагає, щоб орган суддівського врядування обов’язково мав право законодавчої ініціативи, але вказує на обов’язковість надання таким органом консультативних висновків щодо законопроєктів, які стосуються питань судоустрою та діяльності судових установ, а також щодо процедур правосуддя.

На сьогодні в нас є повне порозуміння з Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики, щодо вирішення тих питань, які стоять перед суспільством, і перед судовою владою. Однак це залежить суто від осіб, які сьогодні займають відповідні посади, від комунікації з ними й особистих переконань. Порозуміння може бути не завжди.

Судді і ВРП, як орган суддівського врядування, більше обізнані з проблемами, які існують у судовій владі, а тому можуть оперативно запропонувати законодавцю шляхи їх вирішення, зокрема що стосується законодавства про судоустрій і статус суддів, а також процесуальних кодексів. Тож у ВРП чи Верховного Суду має бути право законодавчої ініціативи.

— Зараз у парламенті працюють над законопроєктом про законотворчу діяльність. Чи не вносились відповідні пропозиції від судової влади?

— Пропозиція про надання консультативних висновків до ВРП надходить від комітету Верховної Ради України з питань правової політики. Як я зазначав, у нас є порозуміння і співпраця. Проте було б краще, якби право законодавчої ініціативи було закріплено на законодавчому рівні. Натепер такої волі законодавця немає, але ВРП активно висловлює позицію через консультативні висновки.

— Яких законодавчих змін очікуєте від Верховної Ради передусім?

— Це зміни до закону про ВРП в частині Служби дисциплінарних інспекторів. Вони вкрай нагальні для відновлення процедури дисциплінарних проваджень.

Також необхідні зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині конкретизації підстав притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачених статтями 106, 109 цього Закону, оскільки наведені у вказаних нормах підстави є досить розмитими, що дає можливість особі, яка подає скаргу і судді тлумачити їх по різному, та в подальшому оскаржити рішення ВРП у дисциплінарній справі в судовому порядку.

Також важливо вирішити питання великої диспропорції в оплаті праці суддів різних інстанцій. Необхідно підняти рівень суддівської винагороди для суддів судів першої інстанції, оскільки в них найбільше навантаження з розгляду справ. Якщо ми дивимось на перспективу і вважаємо, що Верховний Суд — це суд права, то більшість рішень після їх перегляду в суді апеляційної інстанції мають бути остаточними і не підлягати оскарженню в касаційній інстанції. Все залежить від якості здійснення правосуддя в судах першої і апеляційної інстанцій, а це знову-таки питання добору суддівського корпусу, оскільки при такому надзвичайно великому навантаженню на одного суддю, сподіватися на те, що судові рішення будуть належно мотивованими не доводиться.

— Що, на вашу думку, реально сприятиме підвищенню авторитету правосуддя?

— Це питання комплексного вирішення усіма гілками влади, хоча значною мірою залежить від судової влади. Підвищення авторитету суду неможливе без забезпечення прозорості та відкритості судового процесу, рівності і змагальності сторін, законності та обґрунтованості судового рішення, яке має ґрунтуватися на верховенстві права.

У цьому велику роль відіграють також вищі навчальні заклади, які готують майбутніх правників, які в подальшому обирають професію судді. На практиці багато з них дотримуються суто вимог закону. Це стандарт радянських часів: «Закон суворий, але він справедливий». Але чи дійсно він справедливий, чіткий і зрозумілий для людини? На моє переконання, при ухваленні рішень суддям слід більше застосовувати практику Європейського суду з прав людини та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, які відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Другою проблемою є правова культура громадян. Сьогодні під сумнів можна поставити будь-яке законне і обґрунтоване судове рішення, якщо його будуть критикувати всі, у тому числі особи, які не володіють необхідною інформацією щодо суті спору і не мають елементарних знань у галузі права.

Всі гілки влади мають працювати над підвищенням рівня правової культури населення. Необхідно займатися просвітницькою роботою, хоча би на рівні шкіл, закладів професійно-технічної освіти, вишів, у трудових колективах.

Контроль суспільства над судовою владою здійснюється в тому числі через процедуру дисциплінарних проваджень з розгляду скарг на дії судді. Якщо є порушення в діях судді, це має бути предметом реагування, головне, щоб діяв принцип невідворотності та справедливості, при цьому законодавство містить широкий спектр покарання. Якщо буде забезпечено прозорість у здійснені дисциплінарних проваджень, це також буде сприяти більшій довірі громадян. На моє переконання, тисячі суддів працюють добросовісно, цінують свою роботу і авторитет судді, але один чи два судді негідним вчинком можуть звести нанівець їх роботу та авторитет судової влади. А тому і сама суддівська спільнота підтримує її очищення від недобросовісних суддів.

— Якими мотивами ви керувалися, приймаючи рішення взяти участь у конкурсі до ВРП, а після обрання — очолити Раду?

— Це довіра суддівської спільноти. Якби я її не відчував, то не приймав би участі в конкурсі. Судді добре усвідомлюють, що якщо проблеми судової влади не вирішить вона сама, ці проблеми будуть вирішені іншими гілками влади. Саме ВРП має бути локомотивом змін і реформ у судовій системі, в ній мають працювати люди, яким довіряють судді.

— Що ви вважатимете основним показником своєї ефективності на цій посаді?

— Основним показником буде зростання довіри громадян до судової влади. Можливо, це сказано загально, але як по-іншому оцінити ефективність роботи? Однозначно, ВРП має показувати приклад. І якщо навіть із маленьких наших кроків почне зростати відсоток довіри, це буде позитив, який можна продовжити і закріпити. Будь-яка реформа, яка потребує корінних змін це тривалий процес, її результати можуть бути непомітними відразу, а проявитися лише згодом, Головне обрати правильний шлях і наполегливо йти по ньому. Але зміни мають бути виваженими і продуманими на декілька кроків вперед, щоб не робити фатальних помилок. Потрібно, щоб і судді, і звичайні громадяни бачили, що ВРП демонструє відкритість, готовність бути локомотивом реформ, брати на себе відповідальність за їх проведення та забезпечувати незалежність судової влади, що є складовою права на справедливий суд.

(Бесіду вів Анатолій Гвоздецький, «Юридична практика»)