Інтерв’ю Голови Верховного Суду Всеволода Князєва «Юридичній практиці» .

— За кілька днів відбудеться позачерговий з’їзд суддів України. І головне питання порядку денного, на вирішення якого чекає вся Україна, вся юридична спільнота, – це обрання восьми членів Вищої ради правосуддя та, відповідно, відновлення роботи ВРП. Які у Вас очікування від з’їзду? Як Ви гадаєте, чи впорається він з основним своїм завданням? Тому що, як показують попередні з’їзди, не завжди виходило, що за один раз з’їзд обирав необхідну кількість кандидатів.

— У мене великі очікування від з’їзду, адже обрання членів Вищої ради правосуддя є на сьогодні головним завданням судової влади. ВРП — ключовий орган суддівського врядування, без повноцінної роботи якого неможливе нормальне функціонування судової системи.

Відсутність ВРП спричинила багато проблем, вирішити які можна тільки після відновлення її роботи. Зокрема, невирішеними лишаються питання щодо звільнення суддів за заявою про відставку, за власним бажанням, за станом здоров’я. Так само неможливо притягнути до дисциплінарної і кримінальної відповідальності суддів-колаборантів або ж створити Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Найскорішого відновлення роботи ВРП від нас очікують і наші європейські партнери, оскільки це є однією з основних передумов євроінтеграції.

Тож я закликаю учасників з’їзду максимально згуртуватися і зробити все можливе для обрання всіх восьми членів ВРП.

Також важливим є формування в найближчі місяці складу ВККС України, яка допоможе подолати кадровий голод у судах і тим самим полегшити роботу суддям, які працюють у важких умовах надмірного навантаження.

— Ви сказали про ВРП, про перезапуск її роботи. Які очікування і чи є якісь запасні варіанти, якщо з’їзд не обере всіх членів?

— Думаю, судова влада здатна обрати всіх членів ВРП і довести, що законодавець недарма надав з’їзду суддів такі повноваження. Бо якщо з’їзд суддів продемонструє свою нездатність обрати членів ВРП, то я не виключаю, що з’являться ідеї про внесення змін до законодавства та запровадження іншого порядку обрання членів ВРП. Бо це євроінтеграційна вимога.

Україна обрала вектор свого розвитку, отже ми маємо виконати всі вимоги, які перед нами поставила Європейська комісія. Тож так чи інакше держава вирішуватиме це питання. Але я вірю, що судова влада зможе на цьому з’їзді обрати членів ВРП за своєю квотою.

— Дякую, а скільки часу Ви відводите ВРП і собі особисто як члену цього органу суддівського врядування для вирішення значних проблем, які є в судовій системі? Відновлення роботи ВККС України, кадрові, дисциплінарні провадження, про які Ви говорили. Коли це все приблизно запрацює?

— Я думаю, щойно буде сформовано мінімальний склад ВРП, який дає можливість відповідно до Конституції України розпочати її роботу (а це 15 членів), ВРП без перешкод і зволікань почне активно долати проблеми, які сьогодні залишаються невирішеними через відсутність повноважного складу ВРП.

Що стосується формування ВККС України, то тут ми трошки залежні від роботи Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів ВККС України. За моєю інформацією, Конкурсна комісія має завершити свою роботу в березні. Отже, я сподіваюся, що в березні-квітні ми зможемо запустити роботу ВККС України і почати вирішувати завдання, які стоять перед нею. Це і подолання кадрового голоду в судах першої та апеляційної інстанцій, і завершення кваліфікаційного оцінювання та розпочатих конкурсів, і старт нових конкурсів до судів першої та апеляційної інстанцій, до нових судів, створених відповідно до закону. Проблемним є питання суддів-криміналістів в апеляційних інстанціях: їх дуже мало, а це створює певні труднощі в роботі як правоохоронних органів, так і самої судової системи. Отже, маємо великі сподівання на створення ВККС і якнайшвидший старт її роботи.

Щодо дисциплінарних процедур варто зазначити, що механізм, прописаний у Законі України «Про Вищу раду правосуддя» стосовно дисциплінарних інспекторів, мені здається, досить непростий і нас чекають великі труднощі з його фактичною реалізацією. Отже, вже зараз ведемо роботу з парламентом щодо необхідності внесення відповідних змін до цього Закону. Адже, на мою думку, в тому вигляді, в якому сьогодні цей механізм прописаний у Законі, він навряд чи запрацює найближчими місяцями після утворення ВРП.

— Вам, як Голові Верховного Суду, в березні за Законом, який ухвалила Верховна Рада України, було передано частину повноважень Вищої ради правосуддя до відновлення її роботи. Скажіть, будь ласка, чи ефективним був цей (хоч і тимчасовий) механізм. Розкажіть, будь ласка, детальніше.

— Ефективність цього механізму маю оцінювати не я, а суддівський корпус, українське суспільство, учасники судових проваджень. Зі свого боку хочу сказати одне: незважаючи на неймовірно складні виклики, які постали перед судами, починаючи з кінця лютого 2022 року, судова система продовжує ефективно працювати й має хороші показники. Це означає, в тому числі, що механізм, запроваджений Верховною Радою України щодо передання частини повноважень ВРП Голові Верховного Суду, і реалізація цих повноважень на практиці були достатньо успішними.

Звичайно, неможливо зробити все ідеально. Але коли я спілкуюсь із суддями з інших країн, з іноземними партнерами, всі дивуються тому, що наша судова система в умовах війни продовжує працювати. Тож, здається, результат каже сам за себе.

І я хочу подякувати всім суддям України, які в таких важких і небезпечних умовах продовжують віддано працювати, залишаються вірними присязі. Ефективна робота судової системи під час війни — це насамперед заслуга кожного нашого судді.

Хтось може критикувати певні процеси, але щоб критикувати, треба щось зробити самому. На жаль, є в нас деякі політичні діячі, які вдаються до критики роботи судової системи, до критики тих процесів, які нині здійснюють як Верховний Суд, так і Державна судова адміністрація України. Але що ці діячі самі зробили для того, щоб судова система ефективно працювала? Нічого. А я повторю, що попри проблеми і труднощі, які ми маємо в умовах війни, в умовах відсутності ВРП та ВККС, нам здебільшого вдалося забезпечити під час найскладнішого воєнного періоду безперебійну й ефективну роботу судів і вийти на непогані річні показники загалом по системі.

— Одним із таких повноважень було тимчасове переведення суддів з тимчасово окупованих територій до судів того ж рівня. Ви вже не один раз називали показники, скажіть, будь ласка, скільки суддів станом на зараз скористалися цим механізмом і які, можливо, були труднощі і виклики при його застосуванні.

— На сьогодні ухвалено близько 500 рішень про відрядження суддів чи продовження відрядження суддів. Переважно ці рішення ухвалювали за механізмом відрядження з територій, на яких ведуться активні бойові дії, і територій, які перебувають в окупації.

Частково ухвалювали рішення відповідно до механізму, який дає змогу відряджати суддів у зв’язку з надмірним навантаженням в одному суді та зменшенням навантаження в іншому суді. Це та процедура, яку здійснювала протягом останніх декількох років ВРП. Але це поодинокі рішення.

Загалом підходимо до кожного випадку індивідуально. Фактично іноді доводиться це робити в ручному режимі, бо ситуація з урахуванням війни змінюється постійно — відбувається окупація та деокупація територій, суддів потрібно то відряджати, то повертати, а, повертаючи, думати, де цей суддя більше потрібен саме зараз.

У нас непередбачувано зростає навантаження в одних регіонах України і зменшується в інших. Ми це щодня аналізуємо, обробляємо. Дослуховуємося до пропозицій голів апеляційних судів, до звернень правоохоронних органів, які іноді стикаються з проблемою браку слідчих суддів у певних регіонах. Особливо це стосується деокупованих територій і територій, на яких припинилися активні бойові дії. Відповідно, оцінюючи ці всі фактори, ухвалюємо рішення про відрядження суддів чи повернення суддів з відрядження.

Це настільки складна система, настільки багатофакторна, що встановити якісь єдині правила й діяти за ними абсолютно в усіх випадках просто неможливо. Тому аналізуємо ситуацію не тільки в кожному регіоні, а й у кожному суді, з’ясовуємо думку голів та колективів судів.

Я здебільшого не користуюся правом відрядження суддів без їхньої згоди. Хіба що це вже якась надзвичайна ситуація… З кожним суддею індивідуально проводимо роботу, не всі можуть фактично перевестися до того чи іншого регіону. Це пов’язано із сім’ями, з роботою дружини чи чоловіка. Діти можуть мати захворювання, суддя може хворіти, інші особливі обставини… Все це намагаємося мати на увазі, наскільки можливо. Враховуємо також, де необхідні криміналісти, а де – цивілісти, де бракує слідчих суддів.

Головна мета — це система, яка має злагоджено й ефективно працювати, тому намагаємося врахувати всі фактори та ухвалювати такі рішення, які передусім дали б позитивний ефект для судової системи.

— А були такі випадки, коли судді не хотіли повертатися до роботи в основний суд?

— Питання щодо повернення суддів до їхніх «рідних» судів дуже непросте. Здається, можна просто взяти і скасувати відрядження, повернувши суддю до того суду, в якому він працював. Але, до прикладу, деякі відряджені судді у своїх «нових» судах розглядають складні та резонансні кримінальні справи. Це вбивства, злочини, вчинені неповнолітніми, справи, де судді вже заслухали велику кількість свідків… І якщо зараз забрати суддів з їхніх «нових» судів і повернути до «рідних» судів, то ці справи необхідно буде починати розглядати з початку. Іноді це може призвести до неможливості подальшого розгляду справ. Це також фактор, який ми враховуємо зараз, ухвалюючи рішення про повернення суддів з відряджень, припинення чи продовження відряджень. Фактично погоджуємо кожну таку дію з головою «рідного» суду, із самим суддею, з головою суду, до якого суддя був відряджений. Бо ситуації настільки різні, настільки унікальні, що доводиться в кожному конкретному випадку зважати на ці всі обставини й ухвалювати таке рішення, яке б відповідало насамперед інтересам правосуддя.

— Досі ведуться дискусії про необхідність відновлення чи створення системи військових судів, але ми вже обговорювали це з Вами і Ваша позиція така, що не потрібно створювати цілу систему, а можна запровадити спеціалізацію в судах. Чи виокремлена вже спеціалізація в місцевих судах? Там вже багато кримінальних проваджень і чи є вже такі процеси?

— Для введення спеціалізації або необхідно відповідне рішення зборів суддів, або на законодавчому рівні мають бути визначені критерії того, які судді мають розглядати ці справи. Поки що в судах здебільшого не пішли шляхом ухвалення рішення зборів суддів для того, щоб потім не було звинувачень, що є штучне втручання в розподіл цих справ. І Ви ж розумієте, що можуть бути скарги, чому саме цей суддя розглядав справу, а не інший. Тому ми очікуємо рішення від законодавця.

Це питання перед законодавцем окреслено. Депутати, члени Комітету Верховної Ради України з питань правової політики знають про цю проблему. Я думаю, що щойно в парламенту з’явиться можливість ухвалити відповідні законодавчі зміни, то вони будуть ухвалені й буде визначений той критерій, за яким ми введемо цю спеціалізацію в судах. Нині ці справи розглядаються всіма суддями, які розглядають кримінальні справи. Проблем з розглядом таких справ переважно не виникає.

— Був прецедент щодо наявності в суддів подвійного громадянства, точніше громадянства інших країн, і Ви свого часу ініціювали перевірку всіх суддів ВС на предмет громадянства іншої країни, зокрема рф і республіки білорусь. Чи є вже певні результати щодо перевірки всіх суддів? Чи можете Ви нам сказати цю інформацію?

— Як повідомляють працівники Служби безпеки України, перевірка всіх суддів вимагає багато часу. Можна сказати, що на сьогодні маємо певні проміжні результати.

Є вже відповідь від СБУ стосовно мене як Голови Верховного Суду, який може ухвалювати рішення щодо відрахування зі штату суддів, які мають подвійне громадянство. Цей результат свідчить про те, що в мене немає громадянства російської федерації. Також у мене немає громадянства будь-якої іншої країни.

Маємо відповідь СБУ про суддів Касаційного господарського суду у складі ВС. Із цієї відповіді випливає, що наразі інформації щодо можливих фактів набуття суддями КГС ВС громадянства інших країн не отримано. Результати стосовно інших суддів Верховного Суду поки що не надходили, але щойно вони надійдуть, будемо інформувати про це українське суспільство.

— В мене ще таке запитання: чи буде ініційовано перевірку щодо інших суддів судової системи. Не тільки Верховного Суду, а й інших судів. Ми знаємо багато прикладів, коли на прикордонних територіях України в громадян України є громадянство Угорщини, Румунії, рф…

— Вважаю, що такі перевірки мають проводити на постійній основі. І не лише щодо суддів, а щодо всіх публічних діячів, усіх державних службовців. Тому тут ініціатива має бути за спеціальними органами, які мають право проводити ці перевірки щодо тих осіб, які займають відповідні посади та впливають на ухвалення рішень у державі.

На сьогодні після тієї ситуації, яка сталася у Верховному Суді, СБУ вже достатньо поінформована про наявність такої проблеми, і я впевнений, що цей орган вже веде відповідну роботу.

— Щодо саме цього випадку, що був у Верховному Суді. Ця процедура де-факто звільнення судді шляхом відрахування зі штату, на наш погляд, є досить революційною. Як Ви думаєте, чи має вона перспективи стати прецедентом та застосовуватися в таких справді невідкладних випадках, наприклад щодо суддів-колаборантів?

— Набуття громадянства іншої держави має наслідком припинення повноважень судді.

Припинення повноважень судді відбувається в результаті різних юридичних фактів. Це може бути і смерть судді, і втрата громадянства України, і так далі. В усіх цих ситуаціях для голови відповідного суду є лише одна юридична можливість — відрахувати суддю із штату, припинити з ним трудові відносини. Це врегульовано і Конституцією України, і Законом України «Про судоустрій і статус суддів». І якщо такі випадки будуть траплятися, то саме так мають діяти голови судів, звісно, якщо інше регулювання не буде запроваджено в законодавстві.

Що стосується суддів-колаборантів, то такої підстави, як звільнення судді з посади на підставі того, що суддя звинувачується в колабораціонізмі, в законі не передбачено. Та її і не може бути, бо для цього необхідний вирок суду, яким буде встановлено вину тієї чи іншої особи у вчиненні відповідного злочину. Тільки після цього будуть наставати певні наслідки для судді, зокрема і відрахування зі штату.

— А зараз збори суддів просто вирішують щодо таких суддів, щоб на них не розподілялися справи, і вони не розглядають справи, я так розумію, це як поступив колектив Київського апеляційного господарського суду?

— Збори суддів в тій ситуації за відсутності повноважної ВРП вчинили мудро, і думаю, що вони на правильному шляху.

— Було багато дискусій в Україні (і цей процес розпочався вже давно) щодо ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва. Був проголосований та підписаний Закон. ОАСК не працює і має передати справи. Має бути створений Київський міський окружний адміністративний суд, але до того часу, поки він не створений, справи розглядає Київський окружний адміністративний суд. Чи вже розпочато передачу справ цьому суду? Що буде з приміщеннями? Чи буде збільшуватися штат Київського окружного адміністративного суду? Тому що ми знаємо, що Окружний адміністративний суд міста Києва розглядав досить велику кількість справ і в нього був більший штат…

— Так, ухвалено Закон про ліквідацію ОАСК. Цей Закон, як на мене, є лаконічним та не дає відповіді на всі питання, які виникають у процесі ліквідації одного суду і створенні іншого суду. Водночас і Верховний Суд, і ДСА України, і Рада суддів України роблять усе можливе для того, щоб цей Закон імплементувати якнайшвидше й таким чином, аби максимально забезпечити доступ громадян до правосуддя в цей перехідний період.

Справді, проблем дуже багато. Перша проблема — це передача справ, які перебувають в ОАСК. Наскільки я знаю, справи вже передаються. Але процес є дуже повільним, адже, за даними, які повідомив ОАСК, на його розгляді перебувало близько 60 тисяч справ.

Пропускна спроможність канцелярії Київського окружного адміністративного суду (якщо вони будуть займатися тільки цим питанням) становить близько 100—200 справ на день. Якщо порахувати: 100—200 на день, 3—4 тисячі на місяць. Це означає, що передача 60 тисяч справ розтягнеться на роки. Якогось іншого механізму Законом, на жаль, не передбачено. І, на жаль, ті особи, які є учасниками судових процесів у справах, що передаються з ОАСК, на тривалий час будуть позбавлені можливості захистити свої права.

Іншим складним питанням є те, що в Київському окружному адміністративному суді здійснюють правосуддя всього 23 судді. А на його розгляді вже перебуває близько 30 тисяч справ. Тож, на мій погляд, маємо і так надзвичайно велике навантаження на одного суддю. А якщо ще додати 60 тисяч справ, то зрозуміло, що цей суд не впорається з розглядом цих спорів.

До того ж уже сьогодні до Київського окружного адміністративного суду надходять нові спори за зміненою підсудністю. І зараз там виникає ситуація, коли судді перевантажені як справами, які туди надходять від позивачів з Київської області, так і справами, які після зміни підсудності подають сторони з міста Києва.

У зв’язку зі значним зростанням навантаження голова Київського окружного адміністративного суду звернувся до мене з листом, у якому просив тимчасово відрядити суддів для того, щоб подолати навантаження, з яким вони зараз стикаються. Тому нині вирішуємо питання про можливість додаткового відрядження суддів у цей суд.

Але ми розуміємо, що це проблему остаточно не вирішить. Вирішення цієї проблеми все-таки полягає, найімовірніше, у створенні нового суду — Київського міського окружного адміністративного суду. Наповнення цього суду суддями через процедуру, яка прописана в законодавстві, тобто через конкурс, має провести ВККС України. Проте ми усвідомлюємо, що, по-перше, ВККС запрацює не раніше квітня, а потім у них буде ще велика кількість інших завдань, про які ми сьогодні вже говорили з Вами. Тож питання зі створенням цього суду, напевно, може затягнутися.

Тому я думаю, що необхідно на законодавчому рівні запропонувати й ухвалити механізм, який би дав змогу в якомусь спрощеному порядку здійснити процедуру переведення суддів до цього новоствореного суду, бо інакше розгляд адміністративних справ у місті Києві, Київській області буде значно ускладнений.

— Як Ви гадаєте, чи мають судді, які працювали в Окружному адміністративному суді міста Києва, перейти, перевестися до нового суду чи до Київського окружного адміністративного суду?

— Я думаю, що це питання мають вирішувати новостворені ВККС і ВРП. Автоматичного переведення із цього суду точно не буде. Але і судді ОАСК, і судді Київського окружного адміністративного суду, і інші кандидати зможуть узяти участь у конкурсі.

— По суті суд ліквідували і вони залишилися без роботи. Напевно ж, вони мають отримувати і заробітну плату, проте вони не здійснюють правосуддя. Чи є вже якісь, можливо, позови до суду чи оскарження конституційності цього Закону. Процеси ці є?

— Ці судді не звільнені зі своїх посад, вони продовжують отримувати заробітну плату, але справ дійсно не розглядають.

Позовів до Верховного Суду поки що немає.

Наразі відомо, що один із суддів ОАСК подав позов до Київського окружного адміністративного суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ ДСА України від 20 грудня 2022 року № 477 «Про утворення ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва та затвердження плану заходів з ліквідації».

Чи будуть ще якісь позови, скоро будемо бачити.

— Щодо приміщень. Це повноваження ДСА України, але якщо будуть переведення суддів за спрощеною процедурою в Київський окружний адміністративний суд для його підсилення, то треба ж їх розміщати десь. Чи будуть застосовуватися приміщення ОАСК?

— Приміщення Київського окружного адміністративного суду є досить компактними, і розмістити там додаткових суддів буде дуже важко.

Я вважаю, що було б правильно, якби для створення нового суду й тимчасово для забезпечення роботи Київського окружного адміністративного суду використовували приміщення ОАСК. І тут ми розраховуємо на співпрацю із суддями ОАСК, працівниками апарату, які, на мій погляд, мали би звільнити частину приміщень, оскільки вони не розглядають справ, їм не потрібні зали. Але подивимося, чи вони на цю співпрацю погодяться…

— Ще така проблема. Оплата праці працівників апаратів судів. ВРП позаминулого тижня вчергове звернулася до Верховної Ради України і просила розглянути законопроєкт, який уже майже рік не розглянутий. Що із цього приводу? Які варіанти виходу? Тому що ми розуміємо, що інфляція посилюється, заробітні плати або зменшуються, або залишаються на тому ж рівні, ціни підвищуються. Як вирішується це питання, на Ваш погляд?

— Це надзвичайно важливе питання. Без його вирішення ми не подолаємо проблему відтоку професійних кадрів із судової системи: помічників суддів, секретарів, працівників апарату. Стосовно цієї проблеми ми постійно спілкуємося з парламентарями та виконавчою владою.

Важко зараз говорити про підвищення заробітних плат, коли в країні йде війна. Я це розумію. Але нинішній рівень забезпечення працівників апаратів просто недопустимий.

Я сподіваюся, що все ж таки парламентарі дослухаються до наших пропозицій і ухвалять рішення про підвищення окладів працівників апаратів, принаймні до якогось більш-менш достатнього рівня.

— Під час минулої нашої зустрічі Ви розказали нам про намір декомунізації назв українських судів. Чи розпочався цей процес?

— Проаналізувавши це питання, ми, на жаль, зайшли в глухий кут, бо на сьогодні відбулася реформа адміністративно-територіального устрою України, сформовані нові райони, але в нових районах є суди зі старими назвами, тобто фактично багато судів у нас називається так, як раніше називалися райони, яких уже немає. Тому просто перейменувати суди неможливо, потрібно створювати нову мапу судів відповідно до нового адміністративно-територіального устрою. На практиці це означатиме об’єднання судів, їх укрупнення, узгодження назв нових судів. Але маємо розуміти, що це процес не швидкий, і я думаю, що з урахуванням недостатнього фінансування судової системи цьогоріч навряд чи нам варто очікувати на суттєві зміни.

Але надалі, після нашої Перемоги й поліпшення фінансово-економічної ситуації в державі, впевнений, ми цей процес завершимо і матимемо нову мапу судів.

— Розпочався вже новий рік. Які виклики стоять перед судовою владою? Чи розроблений якийсь план реагування?

— Всі виклики, які можуть виникнути в умовах війни, передбачити неможливо, але я переконаний, що спільними зусиллями наших суддів, помічників суддів, працівників апарату ми їх здолаємо й досягнемо того, щоб навіть у складних умовах війни права громадян були захищені. Адже наше найважливіше завдання нині – це забезпечити ефективний доступ громадян до правосуддя в усіх регіонах, які не окуповані, та відновити доступ до правосуддя в тих регіонах, які наші воїни поступово звільнять від окупантів.

Не сумніваюся, що у 2023 році ми з Вами в такому ж інтерв’ю зможемо порадіти разом, що українське правосуддя повернулося в українські Мелітополь, Маріуполь, Донецьк, Луганськ і Крим.

Бесіду вів Анатолій Гвоздецький

Джерело фото: pravo.ua

«Юридична практика»