Минуло два місяці відтоді як у Закарпатському апеляційному суді сформувався увесь керівний склад суду. Зокрема, зборами суддів було обрано заступника очільника установи - суддю Олену Кожух. Маючи кредит довіри від колег, до цього Олену Анатоліївну двічі обирали секретарем судової палати з розгляду цивільних справ. В інтерв’ю Олена Кожух розповіла про те, як зробила професійний вибір, привідкрила лаштунки непростих робочих буднів судді та поділилася власним баченням балансу між професійним та особистим.

 - Олено Анатоліївно,  яким був старт у професії?

О.А.: Професійний шлях розпочався 18 років тому. Втім, до того як стала суддею, вже мала певний багаж досвіду в юриспруденції, зокрема працювала помічником голови суду, очолювала юридичний відділ в апараті Закарпатської обласної ради тощо. Але, як то кажуть, «випадковості не випадкові». На професійне самовизначення, мабуть, вплинула робота в Ужгородському районному суді. Тодішній голова суду Іван Іванович Мойсюк якось сказав: «Оленко, з вас буде гарний суддя». Напевно, ці слова пригадались саме тоді, коли настав час вибору опанувати цю професію. Направду, нині я вдячна Івану Івановичу за ту пораду, ті слова які були мені сказані. Відтак, іспит успішно склала, до резерву зарахували, конкурс відбувся, після чого пішла працювати. Першим місцем роботи був Мукачівський районний суд,  згодом Мукачівський міськрайонний суд. Після цього, з 2006 і по сьогодні працюю в апеляційній інстанції краю.

- Якби не юриспруденція, то ким би стали?

О.А: Юрист - це моя друга освіта. Після закінчення школи, вступила на історичний факультет, де з відзнакою закінчила навчання. Працювала в архіві.  Ідея опанувати професію юриста належить моєму чоловікові. Будучи у відпустці по догляду за дитиною, вирішила не гаяти часу, а діяти. Зараз усвідомлюю, що  цей  шлях  був правильний.

- Як проходить Ваш звичайний робочий день?

О.А: Насиченість робочого дня залежать в першу чергу від кількості подій. Це ж саме впливає і на його тривалість. Бути на цій адміністративній посаді – це не тільки виконувати обов’язки заступника голови суду, а ще й рівнозначно з колегами розглядати справи та інші матеріали, які надійшли до суду. Тож, якщо призначені справи до розгляду – тоді увесь мій день проходить у залі судових засідань. Якщо немає судових засідань - пишу, читаю, вивчаю. Між тим, проводжу особистий прийом громадян, координую роботу працівників апарату суду  тощо. Зізнаюся, для мене це не нове, адже більшість організаційних питань вирішувала тоді, коли була секретарем судової палати з розгляду цивільних справ.  Нині коло питань, так би мовити, дещо розширилось

 - Поділитеся історією успіху на шляху до посади заступника очільника суду ?

В мене ніколи не було професійних амбіцій. Кар’єристкою себе ніколи не вважала. Я просто звикла працювати. А ще, завжди готова до нового досвіду. Мені пощастило працювати у цьому колективі. Тут в першу чергу цінується професіоналізм,  взаємоповага,  людський фактор та підтримка кожного працівника суду.

- Чи виникали сумніви у правильності обраного професійного шляху?

О.А.: Ні. Попри те, що професія судді динамічна, вимагає стресостійкості, а нерідко забирає багато сил…ніколи не шкодувала про те, що стала суддею.

- Довгий час вважалось, що володарі мантій – це чоловіки. Чи існує і досі цей стереотип?  

О.А.: Мабуть, цей  стереотип був притаманний для Закарпаття. У решті регіонів України серед служителів Феміди завжди було багато жінок. Пригадую роботу в Мукачівському районному суді. На початках – працювали шестеро чоловіків і я одна.  Але, ситуація змінюється...  Так, сьогодні, керівництво Закарпатського апеляційного суду є жіночим. Більш ніж упевнена, що двадцять років тому ніхто і гадки не мав, що так може бути.

Крім того,  відповідно до інформації ВККСУ, у 2019 році  за результатами проведеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів України конкурсу на посаду судді місцевих загальних судів, серед переможців  - 310 жінок і лише 157 чоловіків. Цей набір складають в основному помічники суддів, і частина тих, хто  був у резерві. При вказаному доборі перевіряли саме професійні якості людини, її вміння та знання без розподілу на статі та акцентування уваги на особливостях поведінки жінок та чоловіків. Слід відмітити, що серед переможців конкурсу є і колишні помічники суддів нашого суду - один чоловік і п’ятеро жінок.

- Щодо теми комунікації. Окрім іншого, ви були також суддею-спікером. Поділіться думками, наскільки є актуальним діалог суду з громадськістю і ЗМІ?

Я би сказала, що комунікація стає необхідною умовою належної діяльності суду. Сьогодні суспільство, як ніколи, потрібно інформувати про те, що відбувається в судовій владі, тому її прозорість, а відтак поширення об’єктивної інформації про роботу суду  - це ті речі, важливість яких безумовно важко заперечити. При цьому, вважаю, що засоби масової інформації відіграють чи не головну роль у формуванні іміджу судової гілки влади та розставляють ключові акценти у цьому процесі. Тому, наше спільне завдання зі ЗМІ – донести суспільству об’єктивну інформацію про роботу суду. Це дозволить не тільки покращити рівень правосвідомості суспільства, а й передовсім  підвищить довіру до суду загалом.

-  Одвічне питання: баланс між особистим і професійним - чи він присутній у Вашому житті?

О.А: Слово «баланс» в мене асоціюється з терезами, де обидві чаші знаходяться у повній рівновазі. Тримати його важливо. Баланс для мене —  це двовимірна система координат: я — особистість і професіонал, і я - мама та дружина. Ці два пріоритети повинні гармоніювати один з одним. Мені їх вдається урівноважувати та тримати, адже поруч міцна опора та підтримка -  це моя сім’я.

- Які якості найбільше цінуєте в людях?

О.А: Порядність, відповідальність, чесність та надійність. Сама живу за такими принципами.

- Щороку, 15 грудня відзначають День працівників суду. Що б ви побажали колегам-суддям та працівникам апарату суду?

О.А.: Передовсім, це свято працівників апарату суду, адже першими, хто зустрічає громадян на порозі суду – це наші працівники. Уважні, компетентні, чуйні та людяні - ці риси якнайкраще характеризують колектив Закарпатського апеляційного суду, який з гідністю виконує свою роботу. Працівники апарату суду знають, що в суд громадяни звертаються зі своїми проблемами, приходять з тим, що їх найбільше болить. Тому, їх праця важлива й незамінна. Ми одна команда і від ефективності роботи кожного, і судді і працівника, -  залежить результативність роботи.  Приємно відзначити, що колектив це розуміє. Бажаю і надалі залишатися згуртованою та дружною командою. Миру, злагоди та професійних досягнень!